Запах мёда и горький дым

Запах мёда и горький дым
Над вечерним садом.
Паровозы криками тишину терзают.
Пианино печаль свою
Кладёт пластами на травы, на ветви.
Сижу на лавке от золота поодаль,
Вспоминаю тебя, как дерево - солнце юга.
Хочется концом луча
Написать на песке рядом:
“Люблю, не мечтая даже”.


Перевод с украинского. Свидзинский, да.
#поэты_Расстрелянного_Возрождения


Оригинал (автор – Владимир Свидзинский):

Запах меду і дим гіркий…

Запах меду і дим гіркий
Над садом вечірнім.
Паровози криками торсають тишу.
Піаніно печаль свою
Кладе пластівнями на трави, на віти.
Я сиджу осторонь золота на ослоні.
Я згадую про тебе, як дерево про південь.
Мені хочеться кінцем променя
Написати біля себе на піску:
“Люблю без мрії”.