Пан Когіто думає про повернення до рідного міста

Якби я туди повернувся
найімовірніше не застав би
жодної тіні від дому
ані дерев із мого дитинства
ані хреста з табличкою із заліза
ані лави на якій шепотів заклинання
каштани та кров
жодної речі яка нам належить

все що вціліло
плита з холодного каменю
з колом намальованим крейдою
стою на одній нозі
посередині
за мить до стрибка

подорослішати не можу
хоч роки і минають
а нагорі гуркочуть
і планети і війни

стою на одній нозі
посередині
як пам’ятник нерухомий
перед стрибком в доконечність

намальоване крейдою коло рудіє
кольором крові старої
ростуть навколо купи
попелу
до плечей
до рота

---

Примітка:
Збігнєв Херберт народився у Львові, навчався там у гімназії. Коли прийшла Друга світова війна, був у підпільній Армії Крайової. 1944 року, рятуючись від радянської окупації, родина Гербертів виїхала зі Львова. Збігнєв більше ніколи не побачив свого рідного міста.

---

Переклад з польської.

---

Оригінал (автор Збігнев Герберт)

Pan Cogito myśli o powrocie do rodzinnego miasta

Gdybym tam wrócił
pewnie bym nie zastał
ani jednego cienia z domu mego
ani drzew dzieciństwa
ani krzyża z żelazną tabliczką
ławki na której szeptałem zaklęcia
kasztany i krew
ani też żadnej rzeczy która nasza jest

wszystko co ocalało
to płyta kamienna
z kredowym kołem
stoję w środku
na jednej nodze
na moment przed skokiem

nie mogę urosnąć
choć mijają lata
a w górze huczą
planety i wojny

stoję w środku
nieruchomy jak pomnik
na jednej nodze
przed skokiem w ostateczność

kredowe koło rudzieje
tak jak stara krew
wokół rosną kopczyki
popiołu
do ramion
do ust