Відбиток
Торкаюся тебе мимоволі - так світло свідомість втрачає,
коли у мене в долонях – твого дихання ритм.
Мешкаєш ти під віками, ти і ясна, і явна,
доки густіє навколо нас запізнілий вечір.
Руки мої – притулком
для твоїх ніжних стегон,
гаснуть вони у ліжку, як бурштин розігрітий.
Я до тебе без помилки рухом губ лиш звертаюсь,
волога дихання частого тремтить тоді на ключицях.
Я для тебе як віяння прохолодного ранку,
коли світанок повільно
кулісу вій піднімає.
І я малюю контур
плечей твоїх так делікатно,
немовби лінія хвилі на піску залишилась.
І у спокою цьому
я знаходжу тебе,
що так само присутня.
Ти існуєш мов сіль
у воді океану:
не побачити оком,
відділити не можна.
Переклад з польської.
Оригінал (автор - Томаш Лорек):
Ślad
Dotykam cię bezwiednie, jakby mdlało światło,
gdy w moich dłoniach tętni rytm twego oddechu.
Mieszkasz pod powiekami, jasna i obecna,
aż gęstnieje wokół nas spóźniony wieczór.
Moje ramiona są schronieniem
dla twoich bioder,
które gasną w pościeli niczym rozgrzany bursztyn.
Przemawiam samym ruchem warg, bezbłędnie,
gdy wilgoć skróconego tchu drży na obojczykach.
Jestem dla ciebie jak chłodny powiew poranka,
gdy świt niespiesznie
unosi kurtynę rzęs.
Kreślę kontur
twych ramion tak delikatnie,
jak linia fali odciska się na piasku.
Znajduję cię
w tym bezruchu,
tak samo obecną.
Obecną jak
sól w morskiej wodzie –
niewidoczną dla oka,
a przecież zupełnie nieuniknioną…