День смерти Алексея Цветкова.

Некоторое время назад сделала два перевода его стихов на украинский. Ещё буду переводить…

Прекрасный был поэт.

сьома доля

про кохану про сьому вцілілі ці шість говорили
як знесли гартованцем й в латунному тазі зварили

і ворожий штандарт прикрашала бо з краю сестра помилилась
ми дивилися на неї навіщо ж ми шість ухилились

нам простіше жилося ми більшістю все вирішали
якщо думки нарізно розбіжності не заважали

якщо надвоє нас розводила упертість і гордість
знали ми у премудрої сьомої завжди ухвальний є голос

і сидимо на місці і з голоду ми напухаєм
і куди нам на північ на південь піти ми і зовсім не знаєм

щоб життя вогнедишного спробувати нам знову
у цьому світі де всім так самотньо і так безголово

парні шість ми отак ні за що пропадаєм даремно
що знеси гартованцем шосту бо життя це нікчемне

тут я вузлик узяв і покинув околиці змія
і невтішні ці шість турбувати надалі не смію

щоби їм не заважить у всесвіті що нерухомий
від журби все тужити про сьому кохану про сьому

настанова нещадкам

коли наплинок вистиг промінь згас
нікого не потрібно після нас

коли в кайфин вломився субедей
вони там їли смажених людей

ділили крові зсілої шматки
і нарікали хто худий такий

ось вісімсот років немовби мить
ось брама бухенвальда вже скрипить

де місця як у банці черв’якам
і шкіра не за зростом старикам

життя зарозуміле йде собі
воно клянеться що ніколи більш

що сребрениця і пном-пень облиш
вони не тут в краю чужому лиш

або шрапнель у мізки й в ніздрі газ
алеппо так проте в останній раз

місцевість у скелетах та у склі
чия тут кров та м’ясо на столі

забудь нас космос хай усе мовчить
пісок зсипайте світло погасіть

Оригиналы, соответственно:

седьмая судьба

о любимой седьмой уцелевшие шесть говорили
как снесли кладенцом и в латунном тазу отварили

мы-то шесть увернулись да с краю сестра оплошала
и безглазо в сражениях вражий штандарт украшала

раньше проще жилось большинством все вопросы решали
если мнения врозь разногласия нам не мешали

если надвое нас разводила упрямая гордость
за премудрой седьмой сохранялся решающий голос

нынче сиднем на месте сидим с голодухи опухли
и не можем придумать куда нам на север на юг ли

чтобы там огнедышащей жизни испробовать снова
в этом мире где всем одиноко и так безголово

так мы чётные шесть ни за что пропадаем впустую
что пожалуй возьми кладенец и снеси нам шестую

тут я взял узелок и покинул окрестности змея
безутешные шесть беспокоить в дальнейшем не смея

чтобы им не мешать в неподвижной от горя вселенной
тосковать о любимой седьмой о седьмой незабвенной

наставление потёмкам

когда остыл песок и свет погас
здесь никого не нужно после нас

когда в кайфын вломился субэдэй
они там ели жареных людей

делили крови свёрнутой удой
и сетовали если кто худой

столетий восемь рысью словно год
и нам в освенцим отворили вход

где точно черви в банке старики
чьи не по росту шкуры велики

но жизнь уроком нажитым горда
с великой клятвой больше никогда

на сребреницу и пном-пень забьём
они в чужом краю а не в твоём

или шрапнель в мозги и в ноздри газ
алеппо да но ведь в последний раз

в скелетах местность в колотом стекле
чья кровь теперь чьё мясо на столе

забудь нас космос весь иссякни след
песок ссыпайте погасите свет