Новий переклад з білоруської.
Відпустіть мене, Куропати
Відпустіть мене, Куропати,
хоч і з кулею в голові,
до дітей, до жінки, до хати.
Як там рідний мій край - живий?
До чого же сосни набридли,
і каміння… Як мій садок?
Я прийду, хоч тепер заритий
і з колишніх очей - пісок.
Відпустіть же мене до хати!
Навесні же - як без сійби?
Я ж до самої смерті плугатар,
там робота, не до гульбин!
У заставу залишу кулю,
і - додому, у Журави!
Обійму надворі мамулю,
поцілую її, як живий.
Оригінал (автор - Анатоль Сис):
Адпусціце мяне, Курапаты,
нават з куляю ў галаве,
да дзяцей, да жаны, да хаты.
Як там бацькаўшчына жыве?
Як там сад мой? Абрыдлі сосны,
нават камень не ўлежыць ніц.
Я вярнуся, такі ўжо лёс мой —
плакаць жвірам з пустых вачніц.
Адпусціце мяне да хаты.
Як жа так — прапусціць сяўбу?
Я ж да смертухны быў аратым,
я ж прашуся не на гульбу.
А ў залог вам пакіну кулю,
і — дадому, у Журавы!
Зайду ў двор, абдыму матулю,
пацалую, нібы жывы.