Ось вам ще ніжності та лірики. Задовго до Ночі розстріляних поетів, яка забрала автора…

---

Ставок

А в нашому саді ставок був, зарослий травою,
ну правда ж, сонечко?
І вранці на березі ми там сиділи з тобою,
ну звісно, сонечко!

І зграбно, і тихо лебідь по водах плив,
ну правда ж, сонечко?
А запах квітів нас огортав і п’янив,
ну звісно, сонечко!

Казали усі: в саду у нас таємниця,
ну правда ж, сонечко?
Вона на зорі нас манить, в ставку таїться,
ну звісно, сонечко!

А вранці кличе зі дна і блискотить,
ну правда ж, сонечко?
Її не знайдуть, її не можуть знайти,
ну звісно, сонечко!

Та лебідь її на світанку довірив нам,
ну правда ж, сонечко?
Вона тепер у наших серцях і снах,
ну звісно, сонечко!

---

Переклад з ідишу.
#Ніч_розстріляних_поетів

(Велика дяка - Siarhiej Šupa за його книгу “Мойшэ Кульбак. Усе вершы i паэмы”)

---

Оригінал (автор – Мойше Кульбак):

אַ סאַזשלקע

אַ סאַזשלקע געווען איז דאָך בײַ אונדז אין גאָרטן,
ניט עמעס, טײַערע?
בײַם ברעג בין איך מיט דיר אין גראָז געזעסן דאָרטן,
אַזױ, מײַן טײַערע!

אַ שװאַן אין סאַזשלקע איז שטיל און שלאַנק געשװומען,
ניט עמעס, טײַערע?
געעטעמט האָט אַף אונדז אַ דופֿט פֿון הײ און בלומען,
אַזױ, מײַן טײַערע!

מען האָט געזאָגט: אין גאָרטן איז אַ סוד פֿאַרבאָרגן,
ניט עמעס, טײַערע?
ער ווינקט ציטערדיק אין ראָזלעכן פֿרימאָרגן,
אַזױ, מײַן טײַערע!

ער רופֿט אין גאָלד’נעם גרונט פֿון סאַזשלקע, באַגינען,
ניט עמעס, טײַערע?
נאָר קיינער, קיינער קען און וועט אים ניט געפֿינען,
אַזױ, מײַן טײַערע!

דער שװאַן האָט אים אַמאָל פֿאַרטאָג פֿאַרטרויט אונדז בײדן,
ניט עמעס, טײַערע?
און תּמיד האַרציק פֿלעגט זײַן אָפּקלאַנג צו אונדז רעדן,
אַזױ, מײַן טײַערע!