Один із т. з. “проклятих поетів” (в польському літературознавстві існує специфічний термін — “каскадери літератури”: для підкреслення радикального вибору жити на межі), Едвард Стахура почав писати вірші у шкільництві — щоб захистити однокласника Януша Квятковського (що писав вірші) від буллінгу, прийнявши частину ударів на себе. Жив рваним життям, до соціуму не дуже вписувався (хоча за літературну діяльність нагороди отримував). Писав вірші, прозу, пробував себе у кіно та музиці. Пішов із життя за своєю волею лише у 41 рік.

Осінь

Занурювати занурюватись
в сади де так червоніє осінь
і листя там зривати по черзі
немовби існування години

І поміж деревами ходити
і йти від болю і знов до болю
зовсім тихенько кроком страждання
щоб вітер не розбудить від дрімоти

І рвати листя без жалості зовсім
і посмішка буде сумна і тепла
але найменший останній листочок
комусь залишити — та й померти

Переклад з польської.

Оригінал (автор – Едвард Стахура):

Jesień

Zanurzać zanurzać się
w ogrody rudej jesieni
i liście zrywać kolejno
jakby godziny istnienia

Chodzić od drzewa do drzewa
od bólu i znowu do bólu
cichutko krokiem cierpienia
by wiatru nie zbudzić ze snu

I liście zrywać bez żalu
z uśmiechem ciepłym i smutnym
a mały listek ostatni
zostawić komuś i umrzeć.