ПРО ТРАМПІЗМ ТА РЕЛІГІЮ

Специфіка американського варіанту фашизму, який ми зараз спостерігаємо на прикладі адміністрації Трампа, полягає в тому, що він значною мірою пов’язаний з релігією і виріс з конкретного тренду у американському протестантизмі, а саме – так званого “prosperity gospel” (теології процвітання). Релігія для розуміння феномену трампізму надзвичайно важлива, хоча звісно вона була не єдиним чинником. Але зараз я сконцентруюся на ній.
На територію сучасних США мігрували представники багатьох сект та конфесій, частина з яких були переслідувані в Європі. Релігійна свобода була одним зі стовпів, на яких постали США як держава. В результаті, величезна кількість конфесій та нових релігійних рухів там розвивалися і формувалися. Деякі буквально утворилися у США і виросли у дуже потужні та багаті церкви – мормони, наприклад. Населення США навіть зараз набагато більш віруюче, ніж населення України чи будь-якої іншої європейської держави. Але питання в тому, у що саме воно вірить. Принаймні та його частина, яка підтримує Трампа.
І тут ми переходимо до prosperity gospel. Його витоки не в класичному протестантизмі, а в метафізичному русі під назвою New Thought (“Нове мислення”), який виник наприкінці XIX ст. Головною ідеєю є те, що наша свідомість начебто має здатність формувати реальність. Якщо ви думаєте про здоров’я та багатство, ви їх притягуєте. Ключовою фігурою цього руху був такий собі Ессек Вільям Кеньйон – баптистський проповідник, який на початку XX століття почав змішувати ідеї “Нового мислення” з біблійною теологією. Він стверджував, що слова мають силу змінювати реальність, а віра – це духовний закон, що працює на матеріальному плані як гравітація.
Після Другої світової війни США переживали економічний бум, що створило ідеальний ґрунт для теології, яка обіцяла успіх. Кеннет Хагін, батько руху “Word of Faith” (“Слово Віри”) систематизував ідеї Кеньйона, перетворивши їх на чітку доктрину: християни мають право на здоров’я і багатство, бо Ісус викупив їх не тільки від гріха, а й від злиднів.
Інший проповідник, Орал Робертс, поєднав ці ідеї з телебаченням. Він був одним з перших “телеєвангелістів”. Робертс ввів поняття “Seed-Faith”: пожертвування грошей Богу (через проповідника) розглядалося як “посів”, який гарантовано принесе врожай у вигляді фінансового прибутку.
Ну і далі понеслося. Такі проповідники як Кенет Коупленд та Бенні Хінн пушили цю ідею дуже вульгарно та буквально. Формула проста: “Name it and сlaim it”. Це транзакційна модель: ваша віра + ваші гроші = диво від Бога (нове авто, зцілення, раптова велика сума грошей у спадок тощо).
Це кардинально суперечить традиційній протестантській етиці, зокрема, етиці пуритан, які масово переселялися свого часу на територію сучасних США. Для пуритан багатство – це побічний ефект наполегливої праці та ощадливості. Але хизуватися ним гріховно. Гроші треба реінвестувати або жертвувати на потреби громади. Успіх може вважатися знаком певної “обраності”, але вимагає скромності та смирення. Prosperity gospel перевернув це з ніг на голову. Багатство перестало бути побічним ефектом, а стало самоціллю і доказом віри. Якщо ти багатий – значить, Бог на твоєму боці. Смирення замінилося демонстрацією успіху (костюми від Армані, мерседеси, літаки, золоті унітази), бо це нібито свідчення Божої величі.
Чому це важливо в контексті Трампа?
У парадигмі prosperity gospel багатство Трампа (навіть якщо воно перебільшене або отримане сумнівним шляхом) є доказом того, що на ньому є “Боже благословення”. Для адепта цього вчення бідний праведник викликає підозру (може, у нього мало віри? чому він такий бідний, якщо такий праведний?), а багатий грішник виглядає як “помазаник”, якому Бог дає успіх попри все.
Традиційна християнська етика – деонтологічна (є правила, які не можна порушувати). Етика prosperity gospel – транзакційна.
Логіка така: “Я даю Богу віру/гроші – Бог дає мені результат”.
Перенесемо це на політику: “Ми даємо Трампу голоси – Трамп дасть нам суддів Верховного суду, які прийматимуть вигідні для нас рішення, та захищатиме наші інтереси”.
Оскільки Бог у Біблії використовував недосконалих людей (наприклад, царя Давида, який був перелюбником і вбивцею), проповідники prosperity gospel легко виправдовують Трампа. Вони часто порівнюють його з перським царем Кіром (язичником, якого Бог використав, щоб звільнити євреїв). Тобто, лідер не мусить бути моральним, він мусить бути ефективним інструментом у руках Бога
Мало хто знає, але Дональд Трамп у дитинстві та юності відвідував церкву Марбл Колегіейт у Нью-Йорку. Пастором там був Норман Вінсент Піл, автор бестселера “Сила позитивного мислення” (The Power of Positive Thinking).
Піл був мостом між містичним “Новим мисленням” і сучасним бізнесом. Він вчив: “Вір у себе!”, “Відкинь негатив”, “Ти – переможець”.
Трамп фактично є світським проповідником цієї теології. Його риторика – це постійне “We will win”, “It’s going to be huge”, “No more losing”.
Трамп не просто слухав когось у дитинстві. Його офіційною духовною радницею в Білому домі була Пола Вайт — класична проповідниця prosperity gospel. Вона буквально молилася за “перемогу над сатанинськими силами” (ворогами Трампа) і проводила інавгураційну молитву. Це прямий доказ злиття адміністрації Трампа з цим рухом.
Для вірян prosperity gospel Трамп розмовляє знайомою мовою. Він не кається в гріхах (чого вимагає традиційне християнство), він “сповідує перемогу”. У цій системі координат визнання провини – це прояв слабкості та негативу, що “вбиває успіх”.
Пуританська традиція цінувала пастиря – лагідного, мудрого наставника. Але сучасні американські євангелісти часто відчувають себе меншиною, яку “атакує” ліберальна культура. У цій ситуації їм потрібен не пастир, а bodyguard.
Теологія процвітання часто агресивна (“завоювати”, “взяти своє”, “опанувати”). Трамп ідеально вписується в цей архетип сильного чоловіка, який не підставляє другу щоку, а б’є у відповідь.
Все це наклалося на недовіру до Big State (сильної централізованої державної влади) та мейнстрімних ЗМІ, низький рівень базової освіти, расизм, ресентимент до руху за права меншин та купу інших соціально-економічних чинників.
Враховуючи релігійний аспект, проблемою є те, що звичайна просвіта та розвінчання фейлів Трампа нічого не змінить. Ці люди вірять в нього саме попри його недосконалість і значною мірою завдяки їй. Це не має жодного стосунку до об’єктивної реальності та наслідків його дій. Вони назвуть кожен з ваших аргументів брехнею та фейк ньюз, навіть якщо у вас є залізобетонні докази. Що з цим робити – поки що неясно. Але для мене, якщо чесно, це виглядає чимсь навіть страшнішим, ніж викривлення свідомості німців під час правління Гітлера. Дуже сподіваюся, що це не призведе до таких само або гірших наслідків. Але це точно потенційно може призвести до ще однієї громадянської війни в самих США, бо звісно не всі там це підтримують і ми бачимо дуже сильний розкол у суспільстві. Якось так.
автор