ТВАРІ ДІЛЯТЬ НОВИЙ СВІТ:
Віце-президент США Венс, перебуваючи на базі США в Пітуффіці, знову обґрунтував можливу анексію Гренландії необхідністю забезпечення безпеки США та населення Гренландії:
“На даний момент вона вкрай вразлива, і якщо народ Гренландії висловить готовність до співпраці з США - а я впевнений, що в кінцевому підсумку так і буде - ми зможемо значно посилити їх безпеку, надати надійний захист і, до того ж, сприяти їх економічному розвитку. їй щодо безпеки цього регіону. Вони просто цього не зробили — і це факт».
“Тим, хто критикує нашу адміністрацію за очевидні речі, я поставлю питання: а який альтернативний варіант? Відмовитися від контролю над Північною Атлантикою? Поступитися Арктиці Китаю, Росії та іншим режимам, чиї інтереси далекі від інтересів американського народу? У нас немає іншого вибору.
І тут не можна не помітити, що риторика адміністрації Білого дому про необхідність контролю над Гренландією нагадує обґрунтування, які використовували Гітлер та Сталін для виправдання агресії проти сусідніх держав.
Венс каже, що Гренландія “надзвичайно вразлива” і що США “не мають вибору”, окрім як зміцнити свою присутність, щоб захистити себе. Гітлер у 1938 році, виправдовуючи аншлюс Австрії та захоплення Судет, говорив, що Німеччина має захистити німецьке населення та свою безпеку. У 1939 році напад на Польщу пояснювався необхідністю захисту німців у Данцизі та запобігання загрозі з боку Польщі. Сталін виправдовував вторгнення до Фінляндії (1939) та країни Балтії (1940) тим, що СРСР треба відсунути кордони для захисту від можливої агресії з боку Заходу.
Венс зазначає, що Данія нібито “не впоралася” із забезпеченням безпеки Гренландії. Гітлер стверджував, що чехословацький уряд не може захистити німецьке населення Судет. У випадку Польщі говорилося, що польське керівництво не здатне врегулювати конфлікт у Данцизі. Сталін звинувачував уряди Фінляндії, країн Балтії та Польщі у нездатності правильно побудувати оборону, що створювало загрозу для СРСР.
Венс згадує, що США могли б зробити Гренландію “безпечнішою” і поліпшити її економічне становище. Гітлер заявляв, що Німеччина принесе порядок та процвітання Судетам, Австрії та іншим окупованим територіям. Сталін представляв приєднання країн Балтії та частини Польщі як спосіб захистити їхні народи та покращити їхнє життя під “соціалістичним управлінням”.
Венс репрезентує ситуацію так, ніби є лише дві опції — або США беруть контроль над Гренландією, або її захоплюють Росія та Китай. Гітлер говорив, що якщо Німеччина не візьме контроль над сусідніми країнами, це зробить Франція, Великобританія чи СРСР. Сталін стверджував, що й СРСР не займе певні території, їх займуть “ капіталістичні вороги “ .
Добре видно, що риторика представників Білого дому будується за класичними лекалами виправдання експансіоністської політики: підкреслення загрози, звинувачення третьої сторони в нездатності керувати, подання втручання як необхідного кроку та створення хибного вибору “або ми, або вороги”. І це небезпечні аргументи, які в історії часто служили прелюдією до анексій та вторгнень.