Я працюю з ChatGPT, але зовсім не відчуваю бажання з ним “спілкуватися”. Його “антропоморфність”, коли він намагається спілкуватися як людина, робити зауваження типу “це дуже потужне питання” і так далі, мене відверто дратує.

Там нема з ким розмовляти, якщо у вас немає звички спілкуватися з паяльником.

Від сприйняття програмних об’єктів як особистостей, яким можна приписати людські якості, нас відучували ще в інституті на першому курсі – тих, хто цим страждав. Здебільшого це були студентки. Коли хтось із них дозволяв собі коментувати результати лаби з програмування фразою типу “машина помилилася, у мене все було правильно”, це неминуче призводило не тільки до вказівки на помилку в коді або даних, але й до короткої лекції на тему “машина не людина, вона просто точно виконує ваші інструкції, в тому числі помилкові”.

Незважаючи на те, що за минулі з тих пір сорок років з’явилися моделі, що динамічно розвиваються та безпосередньо не контролюються оператором і регулярно видають, як той же ChatGPT, безумовну маячню, підхід все одно актуальний. Є паяльник – користуйтеся ним як паяльником, на співрозмовника він не тягне, що б не говорили про це маркетологи.