Спроби повторити чийсь давній успіх за шаблоном викликають у мене хіба що позіхання. Це я подивився свіжі копії першого та другого “Die Hard” - “Cleaner” Мартіна Кемпбелла та “Carry-On” Хауме Колле-Серра.

Перший про дівчину-чистильника вікон, яка одного за одним виносить терористів у корпоративному хмарочосі. Другий про працівника служби контролю аеропорту, якому напад терористів заважає святкувати Різдво на роботі, і він їм за це нестерпно мститься.

Обидва фільми зроблені за зовсім слабкими та вкрай дірявими сценаріями, але професійними та компетентними режисерами, через що деякі глядачі можуть прийняти те, що в результаті вийшло, за пристойні бойовики. Вважаю, це трагічна помилка.

Халтура - річ неминуча, знаю за своїм досвідом, але вона не заслуговує ні на схвалення, ні на заохочення. Вона для того, щоб підтримувати кінематографістів та глядачів у мінімальному тонусі, поки не прийде час для чогось, що справді варте уваги.