Текст 2019 року про “Blade Runner 2049”.

Новий «Блейдраннер» настільки щільно побудований на діалозі зі старим, що це стало для фільму прокляттям.

Старий «Блейдраннер» вигравав усюди, де вступав у діалог із куди фундаментальнішою класикою. «Час помирати», — каже в ньому реплікант Леон, збираючись убити Декарда. «Час помирати», — каже в ньому реплікант Рой, який урятував Декарда, вже знаючи, що за кілька хвилин помре сам. «Час народжуватися — і час помирати», — каже Еклезіаст.

Цвях, яким Рой пробиває собі долоню, щоб її «полагодити», водночас стає символом його штучності, його створеності людиною, і стигматизацією, яка безпосередньо пов’язує його зі Спасителем. Голуб, якого він тримає в руці під час стрибка на дах і який злітає в небо після його смерті, — це водночас остання близька йому істота, така сама штучна, як і він сам, і традиційне для християнства втілення Святого Духа. Кохання Декарда й Рейчел постає перед Декардом як поразка в боротьбі зі штучною людяністю — і водночас як тріумф кохання, символу справжньої природи.

Новий «Блейдраннер» намагається вхопитися за все це багатство, але прикро й наочно зазнає невдачі. Пов’язка на руці Джо в останніх кадрах — формальний натяк на цвях Роя, який утратив глибокий сюжетний сенс. Любовна сцена виглядає як цілковита капітуляція Джо перед надією здобути право не бути штучною істотою. Його дерев’яний коник — нав’язлива сценарна експлуатація оригамі-єдинорога Декарда — взагалі руйнує метафору, на яку посилається. Адже оригамі — річ миттєва й минуща, як сон, у якому Декард і бачить єдинорога. А коник Джо не лише демонстративно матеріальний, а ще й підписаний, тобто переведений зі сфери здогадів у сферу доказів.

Водночас сценаристи так і не вирішили, яку з двох взаємовиключних версій фіналу «Блейдраннера» вони приймають: чи то прокатну, де Рік не знаходить оригамі-єдинорога, а реплікантка Рейчел за нав’язаним продюсерами закадровим текстом запрограмована на винятково довге життя, чи то режисерську, де Декард знаходить оригамі, розуміє, що він теж реплікант, і жодного «винятково довгого життя» немає ані в нього, ані в Рейчел.

Але головна, на мій погляд, біда нового фільму в тому, що мені значно цікавіше ось так анатомувати його апендикси, ніж зчитувати його власний зміст. Він є, але за глибиною й насиченістю формальним і технічним цитуванням трагічно поступається першому фільму.

«Слова мудрих — як голки й як убиті цвяхи». Ними й пришито, ними й прибито — тільки от кравець помилився, а тесля втомився.