Текст 2016 року.

Ригоризм творить із людьми жахливі речі.

Якщо медійний персонаж ригористам подобається, він постає перед ними практично святим. Безпомилковим та ідеальним. І не смійте його критикувати, ви негідні навіть обрізка його нігтя. Як вам не соромно говорити про його помилки, якби не він, було б ще гірше. Ви що, не розумієте, на чий млин воду ллєте? І так далі.

Потім із медійним персонажем відбувається щось, що ригористу не подобається — і персонаж переводиться зі святих у демони. Хороших рис у ньому більше немає, сама пітьма. Припиніть хвалити цього негідника. Що в ньому може подобатися, він корупціонер і зрадник, по телевізору казали, я сам чув. Які заслуги?! Він же вчора таке посмів сказати!

Надія Савченко в цьому сенсі дуже ригористам підходить. Порошенко, природно. Юлія Володимирівна у в’язниці була для ригористів просто-таки Дівою Жанною, а потім якось одразу стала моделлю для карикатур.

Ригориста не влаштовують півтони, він живе контрастом. Привід може бути будь-яким. Сергій Лещенко в одну мить перекваліфіковується з ідейно близького на ідеологічно чужого після сплати податку не в тому банку, якому ригорист віддав би перевагу. Порошенко вдало виступає — і стає «от це, я розумію, наш президент», невдало — «хто взагалі обрав цього офшорного короля». Ющенко «без чинов» торгує вишиванками — він зайчик, а епічний провал першого Майдану вже не береться до уваги. Яценюк героїчно їздив після Майдану в метро і літав за кордон регулярними рейсами, але за рік закономірно став головним ворогом людства. Прикладів безліч.

Але найстрашніше при цьому виглядають не медійні персонажі, а самі реактивні ригористи. Ними огидно легко керувати. Вони роблять висновки за однією публікацією, повністю ігноруючи попередній контекст. Через найдріб’язковіші обставини вони переглядають свої оцінки на протилежні. Вони тасують довільні ярлики й знаходять у цьому глибокий сенс. Саме на ригористів розраховують свої кампанії популістські партії. А кандидат, який спробує пояснити виборцям, що простих рішень у складній ситуації бути не може, отримає від них бан і вилетить уже з першого туру виборів.

Людям потрібна визначеність. Скажіть їм, персонаж поганий чи хороший, святий він чи демон. Середина не потрібна. Півтони не сприймаються. Думка про те, що герой АТО може грабувати й убивати інкасаторів, геть руйнує їхню шкалу оцінок. Вони не вірять, що одне може поєднуватися з іншим. Simple mind rules the World.

Ригоризм часто називають «більшовизмом». Але це теж спрощення. Ригоризм значно живучіший і процвітає незалежно від панівної ідеології. І перемогою над більшовизмом масового ригоризму не подолати.

Я б радше розраховував на освіту, культуру, розвиток навичок критичного мислення. Ідеалізм, звісно. Втім, альтернатива завжди до наших послуг.

Вона називається «граблі».