Під час війни соціум, навіть найліберальніший, закономірно скорочує доступні для індивіда ступеня свободи. Ідеалісти та маніпулятори, природно, на це скорочення реагують, кожен із своїх причин.

Але справжньою проблемою я вважаю те, що ми не змогли суттєво проапгрейдити інститути у період між 2014 та 2022. Громадянське суспільство не зуміло зробити державу дієвим інструментом реформування країни.

Натомість корупційно-олігархічна погань не лише збереглася, а й мутувала, відмінно пристосувалася до нових умов і зуміла зробити державу інструментом саботажу реформ та утримання статус-кво.

І після перемоги у війні нам доведеться починати не просто з того рубежу, на якому ми зупинилися, а спочатку вибратися з тієї ями, в яку нас вбила війна. Це потрібно просто прийняти як нову вихідну точку.

А програма залишається незмінною - повноцінне місцеве самоврядування, пересформована з його врахуванням судова та податкова системи, відновлення розділу про коаліцію в регламенті Верховної Ради та ще купа всього, про що пам’ятаєте ви і забув я.

Я оптиміст, я думаю, на це нам вистачить після війни двох-трьох електоральних циклів, повної зміни політичних еліт і не здохнути. Якщо нас на цьому етапі приймуть до ЄС, то це буде бонус. Якщо ні – головне завдання все одно ніхто не скасовував.