А я й забув, що Орвел у романі пояснює/вводить термін “дводумство” саме як інструмент встановлення влади над реальністю, а не як прийом для нав’язування аудиторії пропагандистських наративів та вироблення у неї здатності одночасно приймати взаємовиключні твердження. Тобто я звик до допоміжного визначення замість основного.

“Хто контролює минуле, — проголошувало гасло Партії, — той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле». Хоча вважалося, що минуле, яке увесь час мінялося, насправді залишалося незмінним. Істинне сьогодні залишиться таким на віки вічні. Все дуже просто. Потрібна лише низка безкінечних перемог над власною пам’яттю. Вони це називають “контролем реальності”. У Новомові — дводумством.”

Охочі можуть порівняти з тезами російських пропагандонів про “визначення сьогодення через опис гарного минулого”, але все одно у Орвела крутіше.

(2023)