Російська еміграція обговорює лист Кара-Мурзи, який знову намагається розділити нинішній російський режим і РФ як платформу для побудови майбутньої правової держави (це моє формулювання, автор формулює інакше, але сенс саме такий).

Я не дуже розумію, навіщо потрібно додатково відокремлювати те, що є на практиці, від того, що не існує навіть у вигляді проекту, тільки як добрий намір, але Кара-Мурза наполягає, що це різні речі, і ставитись до них треба по-різному. Ну, він бачить у цьому проблему. Окей.

У чому я бачу проблему Кара-Мурзи та багатьох його соратників з антипутінської еміграції? Вони втратили розуміння сценарного зв’язку. У їхньому уявленні вже зараз можна будувати практичні плани переходу РФ від нинішнього стану до хоч якої ліберальної демократії.

Я вважаю, що саме в практичному аспекті такі плани зараз неможливі.

Російський режим – реальність, дана нам сьогодні у вигляді чергового ракетного удару.

Росія як правова держава, про яку пише Кара-Мурза, це абстракція, яка не дана нікому і в жодних відчуттях. Це умоглядна концепція, для втілення якої на практиці потрібно безліч передумов, які зараз просто не існують. Їх треба ще створювати, а реальні сценарії для цього писати безглуздо, бо їм усім передуватиме катастрофа, навіть масштаб якої важко прогнозувати.

Втрата керованості, масовий голод, територіально-кримінальні бійки із застосуванням зброї масового ураження, серія регіональних геноцидів – мала частина того, що можна прогнозувати зараз для цієї території.

Потім, після розчищення руїн, пошуків груп тих, хто вижив, і радіаційної реабілітації заражених ділянок - так, звичайно, правова держава, як без цього.

Але практичні сценарії для цього вибудовування все одно можна буде писати лише тоді, коли стане зрозуміло, що російський катаклізм закінчився і з’явилися предметні підстави для стратегічного аналізу.