Катя Гоєр. Альтернатива для Німеччини готується до тріумфу: чому місцеві вибори такі важливі для ФРН

“…У Німеччині, як і в США, діє федеративна система. Влада розподілена між національним урядом і шістнадцятьма землями. Берлін займається такими питаннями, як зовнішня політика та оборона, а німецькі землі несуть головну відповідальність за такі сфери, як освіта, охорона правопорядку та культура.

І саме в цьому програма АдН разюче відрізняється від програм інших партій.

У розділі, присвяченому шкільній освіті, наприклад, у програмі висловлюється занепокоєння тим, що “наявність правильної думки тепер цінується вище за реальні знання”. У ній обґрунтовується необхідність повернення до “традиційного навчання” у формі “домашніх завдань, уроків під керівництвом вчителя, регулярних контрольних робіт у класі, систематичного повторення та оцінювання знань, а також широкого читання”. Крім того, АдН стверджує, що діти з інвалідністю та діти, які прибули до Німеччини як прохачі притулку, повинні навчатися в окремих класах або навіть окремих школах.

Програма також передбачає заборону веселкового ЛГБТ-прапора в школах і наполягає на тому, щоб “дітям як зразок для наслідування подавалася нормальна сім’я, що складається з чоловіка та жінки, в якій народжуються діти”. Ця тема знаходить продовження й у явно пронаталістській сімейній політиці партії: зниження народжуваності пояснюється тим, що “сексуальні відхилення та нерепродуктивний спосіб життя сьогодні мають велике визнання і пропагуються більш агресивно, ніж нормальна сім’я”.

Що стосується культури, то тут пропозиції АдН для Саксонії-Ангальт означають радикальний розрив із німецькою “політикою пам’яті” (Erinnerungskultur). Післявоєнний підхід як у Східній, так і в Західній Німеччині ставив передання знань про епоху нацизму на перше місце під гаслом “ніколи знову”. Коли я росла в Німеччині в 1990-х роках, тему приходу Гітлера до влади та його правління ми вивчали в школі тричі, через що нам навіть не вистачало часу на вивчення будь-чого після 1945 року.

В АдН заявляють, що хочуть це змінити, перенісши акцент на XIX століття, коли Німеччина вперше стала національною державою, – як на епоху, яка “і сьогодні може слугувати для нас джерелом натхнення та зразком”. Це вимагатиме “перероблення навчальної програми з історії”, “поваги до подвигу солдатів” в обох світових війнах, припинення фінансування “антинімецького мистецтва та культури” та зміни девізу землі Саксонія-Ангальт з “Думай сучасно” на “Думай по-німецьки”…