У 1998 році вийшов фільм “Облога” (The Siege”). У США відбувається серія масштабних терактів ісламістів, боротьба з тероризмом набуває характеру війни. Військове командування має намір ввести елементи воєнного стану, проте закінчується все тим, що командувача (грає його Брюс Вілліс, до речі) звинувачують у відступі від демократичних норм, знімають з посади і заарештовують.

Чим фільм і закінчується, залишаючи враження, що для перемоги над тероризмом потрібно просто не давати військовим робити те, що вони зобов’язані робити, а ще краще відразу їх, військових, знешкодити і взагалі роззброїти.

Напевно, можна було б вигадати і більш яскраву ілюстрацію крайньої догматизації принципів лібералізму, аж до повного відриву від реальності, але, як на мене, для цього вистачило й “Облоги”.

А через три роки відбулася атака 9/11 і життя показало, що фільм таки був саме безвідповідальною екстремальною істерикою.

У тому, що гуманізм здатний себе захищати, застосовуючи силу проти сили, немає нічого “негуманного”.

У тому, що ЗСУ повернули війну на територію Росії, немає жодного відступу від принципів. Гуманізм не означає безпорадності перед агресією, демократія не означає, що її механізми безальтернативні навіть там і тоді, де і коли вони непридатні.

Курська операція - чітке втілення принципу дзеркальності, згідно з яким напад на нас дає нам безумовне право нападати у відповідь, і питання лише в тому, чи хочемо і чи можемо ми цим правом скористатися. Звичайно, не знімаючи з себе відповідальності ні за рішення, ні за його наслідки.

(2024)