У роботи на перемогу та у пошуках зради різні цільові аудиторії.

Друга категорія (зрадофіли) завжди відчуває дефіцит пропозиції, і тому шукає її навіть там, де її немає. Їй так само гостро потрібна улюблена фрустрація, як доза для торчка.

Фішка в тому, що вони можуть отримати свою фрустрацію просто від того, що зрада не знаходиться там, де вони підозрюють її знайти (і куди їх веде за кадик всюдисуща кремлівська пропаганда). І якщо вони свою фрустрацію отримують, вони сприймають це як підтвердження своїх підозр. І починають голосно звинувачувати у зраді тих, хто працює на перемогу.

Звичайно ця зрада – їх і лише їх. Це їхній попит створив не просто пропозицію, а саме шуканий продукт, нехай навіть уявний. Але їм вистачає.

Не думаю, що до цих гігантів альтернативного інтелекту варто ставитися з порозумінням (перетопчуться), достатньо зафіксувати поставлений ним діагноз і пам’ятати, що їх багато, що після перемоги у них буде право голосу на виборах і точно буде партія, яка зробить на ці голоси ставку. Ми таке вже бачили і ми маємо чудові шанси побачити це кіно знову.

Але спочатку треба перемогти у війні.