Хто вбив “лейтенанта Розанова”: як Захід намагався повірити в “людяність” росіян

“…Жах перед війною з СРСР був настільки великим, що в політико-фантастичному трилері 1964 року “Fail-Safe” американський президент (його зіграв сам Генрі Фонда) ухвалює рішення завдати ядерного удару по Нью-Йорку, щоб довести Москві своє прагнення до миру. Так, тоді все дійсно виглядало настільки серйозно.

Але всього за два роки після цього режисер Норман Джуїсон випускає фільм, який із цього масового жаху та з цієї політичної параної відверто знущається.

Сюжет там такий. Капітан радянського підводного човна, за сумісництвом (або, можливо, за посадою) запеклий ідіот, вирішив подивитися на Америку зблизька і посадив свою субмарину на мілину біля маленького рибальського селища. На берег висаджуються лейтенант Розанов (його й зіграв Алан Аркін) та кілька матросів, які хочуть по-тихому знайти буксир, щоб зняти підводний човен із мілини й забратися від гріха подалі в нейтральні води. Але по-тихому зробити нічого не виходить – і починається комедія зі смішною “ескалацією” та благополучною фінальною “деескалацією”.

Назва фільму була прозорим натяком на байку про колишнього міністра оборони США Форрестола, який викинувся з вікна божевільні нібито з криком “росіяни йдуть!”.

Загалом, це було сатиричне кіно про те, як американці аж занадто бояться росіян, які теж, виявляється, люди, хоч ними й командують запеклі ідіоти.

В принципі, саме ця нехитра ідея і стала основою “розрядки” 1970-х, і саме вона забезпечила Росії непохитну підтримку з боку демократичного Заходу після того, як Радянський Союз розвалився і холодна війна, здавалося б, закінчилася.

І ця ідея настільки глибоко вкоренилася, що її не похитнули ні російські вторгнення в Молдову, Чечню та Грузію, ні навіть цілком відверта “мюнхенська промова” Путіна. Нікому на Заході не хотілося виглядати закінченим параноїком на кшталт Форрестола, не хотілося настільки, що більшість демократичних політиків воліли залишатися сліпими й глухими, щойно мова заходила про Росію. І якщо з атакованих Росією країн лунало “росіяни йдуть”, Захід одразу згадував душевного “лейтенанта Розанова” і починав говорити про “деескалацію”…”