Тарас Кузьо. Вогнем і мечем проти спільного майбутнього: як польські праві руйнують союз із Києвом

“…У 1990-х роках президент Леонід Кучма та президент Александр Кваснєвський підписали документи, що засуджували злочини, вчинені обома сторонами, і закликали до примирення. Ця атмосфера погіршилася з середини 2000-х років із підйомом польського націоналізму в польській політиці та використанням історичного конфлікту як зброї.

Попри зростання антиукраїнських настроїв у Польщі, українські політики – включно з націоналістами – ніколи не поширювали антипольських настроїв. Антипольські настрої були відсутні на українських виборах. Десятки тисяч польських туристів відвідували Львів до повномасштабного вторгнення 2022 року, не стикаючись із жодною ворожістю чи насильством.

Більшість українців позитивно ставилися до поляків. Червневе опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що 90% українців ставляться до польського народу позитивно.

У Польщі ж використання історичного конфлікту як зброї та українофобія породили дедалі сильніші антиукраїнські настрої. Польські та російські націоналісти провадили свою українофобію одночасно. Сьогодні більшість польських виборців популістської націоналістичної “Права і Справедливості”, неофашистської партії “Свобода та Незалежність” і партії “Конфедерація Польської Корони” та крайні ліво-націоналістичні партії виступають проти вступу України до ЄС. 64% польських виборців “Громадянської платформи” підтримують вступ України до ЄС, тоді як 73% польських популістсько-націоналістичних і неофашистських партій виступають проти вступу України до блоку…”