Валерій Чалий. Як Україна врятувала Крим, а Росія намагається його вбити

“…Як розповідав мені перший президент України Леонід Кравчук, безпосередній свідок тих подій, Крим точно не був “подарований” Микитою Хрущовим Україні. Все було з точністю до навпаки.

Пан Кравчук розповів, зокрема, що під час його відвідин Криму 1953 року, дорогою на Севастополь, на власні очі бачив, таку бідність й занепад, які навіть його, сільського післявоєнного хлопця, вражали: крамниці порожні, люди ходять по вулиці з розпухлими обличчями, бо заїдали комарі…

В такій ситуації до Криму на початку 1954 року прибув генсек КПРС Микита Хрущов. Під час цієї поїздки до нього зверталися місцеві мешканці, які були переселені з різних областей РРФСР з проханням повернути їх назад, бо це для них неприродні умови господарювання. До Москви надходили тисячі листів громадян, що ситуація на півночі й центрі Криму дуже складна й може призвести до нестачі продовольства.

Микита Хрущов тоді доручив першому секретарю ЦК КПУ Олексію Кириченку вирішити питання з забезпеченням господарського розвитку Криму.

Якби не жорстке партійне підпорядкування, можливо, і вдалося б відмовитися, але не в СРСР. Відтак – Верховна Рада Росії ухвалила рішення передати Крим Україні, а Верховна Рада України ухвалила рішення прийняти Крим. Ці рішення були цілком законними.

Хрущов не подарував Крим, він змусив Київ взяти Крим на забезпечення.

Мотивуючи це (на Політбюро ЦК КПРС) тим, що Україна, маючи досвід у таких областях, як Одеська, Херсонська і Миколаївська, може допомогти Криму. Що, власне, і сталося. Україна допомогла, поставила Крим на ноги.

Кравчук розповів, як важко й дорого було облаштовувати цю проблемну територію. Адже там був не лише Південний берег, але й степовий Крим – без достатньої кількості води, місцевого корінного населення (на той час депортованого з Криму). Потрібно було будувати канал для проведення води, прокладати дороги, розвивати курортні міста.

Загалом, за словами Кравчука (колишнього партійного функціонера часів СРСР), рятування та розвиток півострова обійшлося Києву до 1991 року в еквіваленті більш ніж $100 млрд. На той час – величезна сума грошей. І це все – прямі витрати…”