Річард Хаас. Справедлива війна: Час збирати сенси

“…На практиці визначити, що саме має становити справедливу війну, виявляється набагато легше сказати, ніж зробити. Існує широкий консенсус щодо того, що превентивне (preemptive) військове втручання в умовах неминучої атаки підпадає під визначення самооборони. Набагато більше суперечок викликають превентивні (preventive) заходи, спрямовані на запобігання загрозам, які набирають сили, але ще не стали неминучими.

Існує обґрунтоване побоювання, що світ, у якому превентивні війни вважалися б легітимними, перетворився б на світ безперервних конфліктів.

Але що робити, якщо засоби ведення війни вже виробляються або закуповуються ворогом, і немає жодної впевненості, що у вас буде достатньо часу, щоб зреагувати до того, як ці засоби будуть задіяні? Дехто в США стверджував, що саме цей страх виправдовував вторгнення в Ірак у 2003 році. Багато ізраїльтян наводили ті самі аргументи щодо Ірану минулого року і знову останніми місяцями.

То що ж у такому разі робить мету гідною? І якою мірою країна має піти на ризик, відмовляючись від застосування сили, якщо ціною помилки може стати загибель тисяч її власних громадян?..”