Приліт по панорамі Франца Рубо (до речі – одеський росіянин французького походження) у Севастополі не викликає у мене ні радості, ні прикрості. Поки продовжують гинути люди, проблеми історичного живопису для мене глибоко вторинні. Я добре знав постраждале мистецтво, мама працювала там екскурсоводом і експозицію епохи початку 80-х я вивчив напам’ять. Пам’ятаю, що панорама про першу оборону згоріла під час другої оборони та була написана заново. Я також впевнений, що перед деокупацією орки знищать у Ак’ярі всі музейні фонди, які не встигнуть на той час скримздити. Та й для порядку варто нагадати, що відповідальність за війну і весь викликаний нею збиток несе Росія, і в результаті вона заплатить за все. Але рахунок за панораму та її гіпотетичне повторне відновлення так чи інакше буде десь ближче до кінця списку, що, як казав д’Артаньян, перетворює шанси мсьє Рубо практично на ніщо.