“…Статистичний аналіз показує, що найсильнішим предиктором позиції європейців щодо війни в Україні є близькість до Кремля політичної партії, якій віддає перевагу респондент.

Що тіснішими є зв’язки партії з Москвою (згідно з оцінкою академічних експертів проєкту CHES), то вищою є ймовірність того, що її прихильники віддадуть перевагу перемозі Росії перед перемогою України.

Хоча дані не дозволяють нам повністю визначити базовий механізм, результати вказують на те, що найімовірнішим поясненням є саме партійна приналежність. Ті, хто підтримують Росію, можуть не надто перейматися самою війною, але вони підлаштовуються під риторику партії, яку вважають “своєю”.

Другим за значущістю фактором, що корелює з прокремлівськими наративами, є схильність до дезінформації.

Проросійські погляди надмірно представлені серед тих, хто споживає політичні новини через альтернативні канали та вірить у теорії змови. Наприклад, ті, хто черпає інформацію здебільшого із соціальних мереж і месенджерів та поділяє думку про те, що пандемію COVID-19 було організовано національними урядами, на 40% рідше бажають перемоги Україні, порівняно з тими, хто споживає традиційні ЗМІ та не вірить у конспірологію.

Третім, хоча й слабшим джерелом проросійських настроїв, є ідеологія: культурний консерватизм та авторитаризм.

Респонденти, які симпатизують “сильним лідерам” і ставлять під сумнів права меншин, частіше співчувають Кремлю.

Економічні міркування, навпаки, практично не впливають. Попри побоювання аналітиків, що зростання цін на енергоносії після вторгнення може налаштувати громадську думку проти України, ті, хто повідомив про фінансові труднощі під час енергетичної кризи, не стали частіше підтримувати Кремль…”

Звідки беруться “проросійські європейці” і чому вони підтримують агресію РФ