“Росія недооцінила, що саме колишній світопорядок давав їй простір для маневру. Доти, доки інші грали за правилами, їхнє порушення могло давати Росії тактичну перевагу.

Але щойно інші гравці теж зробили ставку на грубу силу, межі можливостей Росії стали очевидними…

Росія на власному гіркому досвіді переконалася, що у її геополітичної фантазії про статус “великої держави” в новому багатополярному світі є одна маленька проблема: вона не може собі цього дозволити.

Її населення скорочується і старіє. Її ВВП (з поправкою на паритет купівельної спроможності) перебуває в тій самій ваговій категорії, що в Японії або Німеччині, а не в набагато більшій Індії, – не кажучи вже про США або Китай.

В її економіці домінує експорт вуглеводнів, якому уготовано похмуре майбутнє у світі, що швидко декарбонізується.

Будучи однією з найбільш значущих “середніх держав” євразійського масиву, маючи постійне місце в Раді Безпеки ООН і значну армію з ядерною зброєю, вона могла б завдати значної шкоди, намагаючись затвердити бажаний статус.

Але результати виявилися прямо протилежні намірам.”

Крах ілюзії “величі”: у “багатополярному світі” РФ стала “чого зволите” для Китаю