Вичитав у Будницького чудове - виявляється, царські сатрапи при нагоді передруковували в урядових газетах підпільний самвидав терористів. Уявляю, яких нервів такі публікації коштували цензорам.

“Найбільш відверте теоретичне обгрунтування терористична тактика отримала в “Катехизі революціонера” ​​(1869), написаному Сергієм Нечаєвим. У “Катехизі” наказувалося фізичне усунення противників: “Насамперед мають бути знищені люди особливо шкідливі революційної організації та такі, раптова і насильницька смерть яких може навести найбільший страх на уряд і, позбавивши його розумних і енергійних діячів, потрясти його силу”.

На практиці ідеї “Катехизи” були реалізовані 21 листопада 1869 року членами однієї з “п’ятірок” створеної Нечаєвим таємної організації “Народна розправа” - у Москві був убитий студент І. І. Іванов, який входив до цієї організації, і нібито становив небезпеку для нечаївців.

Вбивство було незабаром розкрито, всі його учасники, за винятком Нечаєва, що втік за кордон, були заарештовані. Усього до справи було залучено 87 осіб, які причетні тією чи іншою мірою до “Народної розправи” або контактували з Нечаєвим.

Процес нечаївців проходив у Петербурзькій Судовій палаті з 1 по 15 липня 1871 року за умов широкої гласності (докладні звіти про засідання публікувалися в “Урядовому віснику”). Вина підсудних була безперечно встановлена ​​зібраними доказами та зізнаннями самих убивць. Публікація в газетах “Катехизи революціонера” ​​викликала широкий суспільний резонанс. “Нечаївщина” дискредитувала революціонерів в очах суспільства і зумовила в ньому – на деякий час – стійку “алергію” до тероризму”.