“У Гренландії (як і на території будь-якого іншого союзника) немає нічого такого, чого ми не могли б отримати, просто попросивши. У цьому і є суть давніх довірчих відносин і того ладу, який уособлює собою НАТО.

Сьогодні Сполучені Штати й так користуються територією Гренландії. Наша військова база в Пітуффіку стоїть там уже десятиліття. Там дві сотні солдатів; якби ми захотіли розмістити тисячі – ми б це зробили. Ми робили так у роки холодної війни. Якщо американським компаніям потрібні ресурси Гренландії – вони можуть просто укладати контракти на їхню розробку та експлуатацію.

Якщо ми справді віримо в російську або китайську загрозу острову, про яку твердять президент і віцепрезидент, ми могли б розмістити там більше військ або запросити данців (і будь-яких інших союзників) зробити те саме. Ми могли б попросити данців побудувати ще одну базу. Ми могли б зайнятися реальною безпекою Арктики, замість того щоб заперечувати глобальне потепління і дозволяти Росії захоплювати монополію на будівництво криголамів.

Данці були нашими найвірнішими союзниками три чверті століття. База в Пітуффіку – символ цієї дружби. Коли 1951 року Америці терміново потрібен був цей плацдарм для ядерного стримування, данці відповіли згодою без вагань. Це був поворотний момент в історії НАТО – Альянсу, який обидві наші нації допомагали створювати за два роки до того.

Саме НАТО уможливлює американську присутність у Гренландії. І саме НАТО адміністрація США ставить під удар, коли загрожує своєму союзнику – Данії. Поки США і Данія пов’язані зобов’язанням захищати один одного, Гренландія є під захистом їх обох і всіх інших членів Альянсу. Якщо НАТО зникне, Гренландія тієї ж миті стане беззахисною – як, утім, і будь-який інший член союзу, включно з самими Сполученими Штатами.

Ніщо не могло б посилити Росію і Китай більше, ніж крах НАТО.”

Тімоті Снайдер - Притча про божевільного колекціонера і “гренландська манія” Трампа