Я взагалі не розумію суперечок на тему “так, він зиганув” - “ні, він не зиганув”. Ти прочитав його жест як нейтральний, а я як фашистський. Мають рацію обидва. Я прочитав так, а ти не так. Моє прочитання диктується моїм досвідом, твоє прочитання – твоїм. Досвід, грамотність та поінформованість про символіку у кожного свої, у всіх різні. На Росії, звісно, ​​визнається лише одне прочитання, офіційно схвалене комісією під керівництвом культурфюрера на період до його зачистки, але ми не Росія і це глибоко принципово. Залишається головне питання – що мав на увазі той, хто кидав зигу. Відповідь очевидна: а хер його знає. Особливо якщо він не доклав нотаріально засвідчену пояснювальну записку. Але навіть якщо пояснювальна є, ми все одно маємо на увазі, що автор прямо проігнорував те, що його жест неодмінно буде сприйнятий значною частиною аудиторії відповідно до прозорих історичних асоціацій. І що ці асоціації не залежать від його бажання чи наміру. Але він це або проігнорував, але йому потрібно було, щоб у нас склалося враження провокації і ми на неї зреагували. Збулося, зреагували. Чи є про що сперечатися? Нема про що. Всім реактивним можна відпочивати до наступної провокації. Шалом.