Є два генеральні підходи до твору – чи приймати рівень умовності, який задає автор, чи ні.

Міф не працює на рівні умовності реалізму.

Реалізм не допускає, щоб золота каблучка по своїй волі змінила свій діаметр, щоб зіскочити з пальця.

Міф не вимагає, щоб за Сізіфом горою їздив мобільний сортир.

Якщо глядач вимагає, щоб актори перестали нести нісенітницю і розмовляти віршами, тому що насправді люди так не говорять, то він даремно прийшов дивитися “Гамлета”.

Дуже можливо, що Нолан не зумів в “Одіссеї” витримати той рівень умовності, який він встановив, але судити про це з рекламного трейлера я б не ризикнув.