Щодо стійкості уряду у воєнний час і “не треба розгойдувати човен”.

До січня 1942 року Британія вела важкі бої в Північній Африці з Роммелем (з дуже змінним успіхом) і втратила багато кораблів у Середземномор’ї внаслідок атак німецьких підводних човнів, що просочилися через Гібралтар. Авіаційне угруповання на Мальті було сильно пошарпане. Крім того, у Південно-Східній Азії відкрився новий фронт – Японія стрімко захопила ініціативу на Тихому океані, її сухопутні війська рвалися до британського Сінгапуру, можливості оборони якого раптово виявилися дуже сумнівними. Америка щойно вступила у війну після Перл-Харбора і потік військової допомоги від неї по ленд-лізу відразу став значно меншим.

Ситуація з кожним днем ​​ставала все більш загрозливою. Невдоволення ходом подій у Парламенті наростало, та й Австралія, небезпека вторгнення для якої раптом стала значно вищою, ніж сили, що були для її оборони, вимагала вжити заходів і повернути з Африки її експедиційні корпуси.

Що в такій ситуації зробив Черчілль? Він сам поставив перед Палатою громад питання про вотум довіри своєму уряду. Він заявив, що готовий нести повну відповідальність за всі невдачі, які були і ще будуть, прямо сказав, що в цих невдачах він сам винен більше, ніж міністри його військового кабінету, дав повний звіт про роботу уряду та відповів на всі питання парламентаріїв.

Голосування відбулося 29 січня 1942 року. Проти уряду проголосував лише один член парламенту і кабінет отримав вотум довіри.

Як “колишний військовий моряк”, Черчілль чудово знав, що правильно побудованому човну з професійною командою хитавиця не страшна.

(2016)