Це, звичайно, спрощення, але наочне.

Трамп любить виглядати переможцем, але перемагати самому йому не здібностям. Свого розуму вистачає лише на те, щоб зрозуміти, що свого розуму не вистачає.

Вихід для нього в тому, щоб примазатись до когось, хто впевнено перемагає. Ізраїль впевнено перемагав Іран, тому Трамп примазався до його перемоги досить рішуче. Молодець.

Але результат війни Росії проти України для нього незрозумілий. Якщо переможе Росія, потрібно буде опинитися на боці Путіна. Якщо переможе Україна, треба буде опинитися на боці Зеленського. Але поки розклад не стане однозначним навіть для Трампа, він намагатиметься балансувати. І переконувати його марно, щоб він переконався, треба спочатку перемогти.

Інші аргументи для нього порожній звук. Не спрацьовує ні грошовий інтерес (ухильна, але стабільна відмова продавати зброю), ні пристрасть до укладання “великих і прекрасних угод” (угода щодо рідкісноземельних ресурсів підписана, але нічого не змінила).

Але наша війна – це ще квіточки. Справжнє випробування на нього чекає з Китаєм. Там він теж, схоже, чекатиме, хто переможе, і якщо це виявиться товариш Сі, Трамп рішуче й натхненно стане на його бік. Ось це буде справжній парадний вихід, а не це все.

І не кличте його “опортуністом”, він цього не зрозуміє.