З класики нам щось.

Я надто багато читав, щоб мене можна було обдурити “новаціями”. Дуже часто “новація” - це колись те, що вже є, видають за те, чого ще не було. Хоча воно вже було і навіть стало класикою.

Наприклад, інформаційні артефакти з’явилися задовго до інформаційної цивілізації. Яскравий приклад - радіовистава Орсона Веллса щодо “Війни світів” Герберта Веллса. Пам’ятайте, це коли слухачі масово повірили, що марсіани справді напали на США. І це була не ланцюгова реакція, коли когось одного переклинило і він підпалив усіх довкола себе. Бомбануло одразу у багатьох місцях, реально масово. Хоча у виставі (її можна знайти в мережі та послухати, запис є) рекламних пауз було більше, ніж імітацій репортажів з місця подій, і в цих рекламних паузах чесною англійською мовою говорилося: ви слухаєте радіовиставу з “Війни світів”.

Але аудиторія слухала лише те, що хотіла слухати, та створила потужний інформаційний артефакт. Для себе та для оточуючих. І для слави обох Веллсів.

І це ж також не перший випадок. Вмемогутний інформаційний артефакт “Грішка Распутін” з’явився ще до поширення радіо.

І він також не був першим.