“Росія залишається небезпечним ворогом незалежно від втрат, яких вона вже зазнала чи ще зазнає.

Яскравий приклад поваги до супротивника дав Вінстон Черчилль після того, як нацисти у 1939 році завдали нищівного “удару у найвразливіше місце” британського Королівського флоту.

У ніч на 14 жовтня 1939 року підводний човен Крігсмаріне U-47 під командуванням капітана Гюнтера Пріна проник крізь оборонні лінії добре захищеної гавані британської військово-морської бази Скапа-Флоу й потопив лінкор “Ройал Оук”.

Під час першого залпу лише одна з торпед влучила в носову частину, і вибух пролунав приглушено. Можливість вибуху торпеди в глибині захищеної стоянки здавалася настільки неймовірною, що командири вирішили, що щось вибухнуло на борту. Це дало екіпажу підводного човна двадцять хвилин (!) на перезарядження торпедних апаратів для другого залпу, який у кількох місцях пробив корпус лінкора нижче ватерлінії й потопив його менш ніж за кілька хвилин. Загинуло 786 британських офіцерів і моряків, зокрема контрадмірал Блегров, а човен U-47 Пріна потайки залишив гавань.

“Цей епізод можна цілком справедливо розглядати як військовий подвиг командира німецького підводного човна”, — написав Черчилль у своїх мемуарах.

Очільник військового кабінету Великої Британії вмів віддати належне вмілому ворогові й розумів, наскільки небезпечним є зневажливе ставлення до загроз, які той може створити й реалізувати.”

“Удар у найвразливіше місце” – до чого призводить недооцінка ворога