В Україну вкладають як у майбутнє, а Росія доїдає своє минуле

“Норвегія – яка надає мільярди підтримки щороку – закладає багатомільярдну підтримку до 2027 року. Японія – яка надала нам у минулому році більше $5 млрд – закладає підтримку до 2034 року. Данія – до 2035 року. І так – десятки і десятки країн. З усіма підписані двосторонні оборонні угоди.

Заморожені активи Росії на $300 млрд. Логіка їхнього використання розписана на десятки років уперед.

Великий клуб найбагатших і найвпливовіших країн світу погодився, що вони вкладатимуть в Україну десятки мільярдів щороку під відсотки з цих заморожених активів.

Віддати це Росії? Для чого? Це бустер для власного оборонного сектору. Обігові кошти на будь-яку ідею.

А тепер – на секунду крок у бік – куди саме підуть ці кошти, а також усі інші, які окремо (також десятки і десятки мільярдів) виділяються щорічно. Перше і найголовніше – спільні компанії. Німецько-українські. Турецько-українські. Британсько-українські. Французько-українські.

Спільне виробництво бронетехніки, артилерії, боєприпасів і ракет, БпЛА та спецтехніки, колісної та гусеничної, спільний розвиток та виробництво РЕБ, ППО та ПРО.

Ще раз. Західні союзники будують стратегію і вкладають грубі гроші в спільне з Україною майбутнє і формують завдання на десятки років уперед.

Не з Україною, яка в 2025 році піде “грузинським сценарієм” і “опиниться в орбіті РФ”. А з Україною, яка буде завтра, і післязавтра, і через 100 років – спільно з Західним світом.”