#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Вже традиційно маю для вас кілька рекомендацій для вечірнього перегляду.

Пограбування: План «Лондон». У квітні відбулась прем’єра цього англійського кримінального трилеру. Попри невеликі за сучасними мірками збори у 4,8 млн доларів, фільм мені приємно здивував. Не важко здогадатись з назви, що події будуть розгортатися у столиці Англії. Під час робіт на будівельному майданчику робітники натрапляють на стару авіабомбу часів Другої світової, що так і не вибухнула. Поліція миттєво викликає військових вибухотехніків і одночасно евакуює всіх людей з прилеглого кварталу. На додачу до цього владі доводиться знеструмити район, бо безпосередньо під бомбою проходять високовольтні кабелі. Саме в цей момент, скориставшись тим, що район повністю евакуйований, зухвала банда починає пограбування банку. Постає питання: звідки злочинці знали, що саме сьогодні знайдуть бомбу часів Другої світової? Загалом це типовий представник жанру про хітроумне пограбування. Мені подобаються такі фільми, особливо коли наприкінці розрізнені сюжетні лінії красиво змикаються в єдину картину. Попри те, що грабіжники - не найкращі герої для симпатії, я весь фільм ловив себе на думці, що вболіваю саме за них, а не за поліцію. Ну тут слід додати, що все ж таки головний герой мав бажання вкрасти діаманти, сховані іншим злодієм у банківському сейфі. У головних ролях — Семюел Вортінгтон, відомий за образом головного героя в «Аватарі», та Тео Джеймс, якого багато хто пам’ятає за серіалом «Джентльмени» Гая Річі. До речі, раз уже згадали Гая Річі — у фільмі є щось таке, що нагадує його гангстерський стиль. При цьому він ніякого відношення до цього проєкту не мав.

Милосердя. Цей фільм мене насамперед зацікавив ідеєю ШІ-судді. Можливо, задум не новий, але на тлі нинішнього хайпу навколо штучного інтелекту та появи все більш потужних мовних моделей він виглядає актуально. Нам показують недалеке майбутнє, коли хвиля насильства та злочинності захлиснула Лос Анджелес. Традиційна судова система перевантажена і не справляється з потоком справ, судові розгляді тривають місяцями. До того ж часу від часу спливають корупційні скандали у яких замішані судді. Це підштовхує владу до радикальної реформи - проєкту «Милосердя». Підозрюваних у важких насильницьких злочинах судить ШІ-суддя Медокс, яка позбавлена корупційних ризиків і здатна аналізувати всі наявні докази за лічені секунди. У кожного обвинуваченого є 90 хвилин, щоб довести свою невинуватість перед Медокс. Для цього вони можуть використовувати записи з будь яких камер, телефонні дзвінки, електронні листи та інші цифрові дані. ШІ-суддя має доступ до будь яких даних. Якщо за півтори години рівень «ймовірності вини» не падає нижче 92%, настає негайна страта. І ось головний герой детектив Кріс Рейвен опиняється перед Медокс, звинувачений у вбивстві власної дружини. Через сильне сп’яніння він не пам’ятає нічого з подій минулого дня, але усі докази проти нього. Відео з дверної камери свідчить, що він був останнім хто бачив дружину живу. Також на його одязі знайдено кров жертви. Алгоритм оцінює його вину у 97,5%. Іронічно, що саме Рейвен був ярим прибічником проєкту «Милосердя» і активно допомагав впровадженню цією реформи. Чи зможе він довести Медокс свою невинуватість і залишитися живим? І чи взагалі має він шанс, адже який доказ могла прогледити або не врахувати надпотужна система ШІ - такий, який здатна знайти звичайна людина?