#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Останні тижнями Instagram мені багато разів підсовував різні Reels з фрагментами якогось старого фільму: молода дівчина в жовтому працює у закусочній і безтурботно танцює під California Dreamin. Танцює вона зовсім не професійно - просто дурачиться під час роботи. Попри простоту, сцена виглядає напрочуд мило й атмосферно, та й пісня дуже впізнавана. То ж вирішив знайти цей фільм й передивитися. Недовгий пошук привів мене до гонконгського режисера Вонг Карвая і його «Чунцінського експресу» - фільму, що зробив Карвая відомим на міжнародній арені. Сьогодні розповім про кілька його робіт.

Чунцінський експрес. Ця артхаусна трохи драма, трохи комедія, вийшла у світ у далекому 1994 році. Карвай зняв її усього за два місяці. Сценарій, до речі, те ж був його. Назва фільму відсилає до комплексу будівель Chungking Mansions у гонконгському районі Чимсачої, де й відбуваються усі події. Стрічка складається з двох майже не пов’язаних між собою історій. Єдине спільне між ними - у обох головний герой молодий полісмен, який болісно переживає розставання з коханою. Перше, що впадає в око, - рваний монтаж і характерний «змазаний» рух. Часто це порівнюють із кліповою подачею, і справді, особливо в першій історії, відчуття дуже схоже. Нагадало якість кліпи пізніх 90-х на MTV. Сподобалось як зображено нічний Гонконг – тісні вулиці, дощ, натовпи людей, неонові вивіски. Перша історія набагато коротше за другу, і мені чомусь не так припала до душі. Зате спостерігати за другою історією було справді приємно. Я спеціально не вживаю слово «цікаво», бо я б не казав, що сюжет якийсь незвичний - він доволі простий і події розгортаються дуже повільно. Ти ніби спостерігаєш за абсолютно неспішним буденним життям копа і продавчині у закусочній Midnight Express. Але це має дивний медитативний ефект, фільм притягує якимось своїм шармом. Не дивлячись на те, що герої часто роблять якісь чудакуваті вчинки, це не виглядає штучним, а навпаки робить їх живими. Мені запам’яталась, як хтось у відгуках написав: «Фільм подобається як відчуття, як настрій, як стан душі. Це той випадок коли сюжет другорядний». Краще я й не сформулюю. Якщо ж стисло спробувати передати сюжет у одному реченні, то це фільм про самотність у великому місті, і про магію випадкових зустрічей. І, звісно, не можна не згадати головний саундтрек — California Dreamin. Саме ця композиція задає той мрійливий і водночас меланхолійний тон другої історії. Майже впевнений, що комусь фільм може здатися нудним, проте для когось це буде справжня знахідка.

Любовний настрій. Якщо «Чунцінський експрес» відкрив Заходу Вонг Карвая, то «Любовний настрій» підняв його на рівень культового автора. Фільм був відзначений на Канському фестивалі одразу двома нагородами - за найкращу чоловічу роль та за операторську роботу. BBC Culture у своєму рейтингу найкращих фільмів XXI століття поставила «Любовний настрій» на друге місце, а The Guardian в аналогічному списку включила його до топ 10. На IMDB він має рейтинг 8.0, а на Rotten Tomatoes - 92%. За жанром це артхаусна драма. Вонг витратив 15 місяців на зйомку. Цікаво, що у нього не було готового сценарію. Зйомки значною мірою будувалися на імпровізаціях: головні герої перед сценами подовгу обговорювали свої почуття й намагались орієнтуватися на музику та атмосферу, що створювалась на знімальному майданчику. Китайська влада вимагала подати сценарій перед початком роботи, але оскільки його не існувало, Карваю довелося відмовитися від зйомок у Пекіні й шукати інші локації. Сюжет фільму переносе нас у Гонкконг 1960- х років: дві пари одночасно винаймають кімнати у сусідніх квартирах. Самі квартири нагадують радянську комуналку де багато зовсім різних людей ділять помешкання разом. Чоловік головної героїні та дружина головного героя постійно перебувають у відрядженнях, і з часом з’являється дедалі більше натяків, що вони разом зраджують своїм партнерам. На тлі цього болю та розчарування головні герої поступово зближуються, разом намагаються розібратися в мотивах своїх партнерів. Так розпочинається новий роман. Чесно кажучи сюжет мене не сильно пройняв. А ось візуальна складова мене зачарувала. Кожні три–п’ять хвилин виникало бажання поставити паузу й просто помилуватися кадром. Головна героїня майже в кожній сцені з’являється у традиційних сукнях ціпао - яскравих, вишуканих, з ідеальним силуетом, що підкреслює її граціозність та бездоганну поставу. Головний герой у свою чергу майже завжди у білій сорочці та строгому костюмі, і разом вони створюють неймовірно елегантний дует. Особливо запам’ятався кадр, де героїня йде темним коридором у яскраво червоному плащі на тлі червоних штор - а згодом у цьому ж коридорі з’являється герой у темному костюмі. Контраст кольорів і світла просто заворожує. А ще у фільмі надзвичайно гарна музика - вона ідеально вписується в атмосферу й підсилює емоційні моменти. Ще один цікавий факт: Вонг Карвай до останнього моменту перед прем’єрою працював над відзнятим матеріалом, прибираючи все, що здавалось йому зайвим. У результаті навіть головні актори були здивовані, що у фінальній версії фільму немає не те що жодної інтимної сцени - навіть поцілунку. Максимум, який залишився на екрані - легкий дотик рук, що іноді передає більше, ніж слова. У підсумку «Любовний настрій» для мене це передусім візуальний шедевр із чудовою музикою, хоча сюжет, на жаль, не викликав сильних емоцій.