#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Минулого разу я робив огляд двох серіалів, тож сьогодні черга повнометражних фільмів.

Мортал Комбат 2. Чесно кажучи, я вагався, чи варто писати про цей фільм. У цій рубриці я зазвичай ділюся рекомендаціями тих стрічок, які мені справді сподобалися. Я навіть думав інколи робити окремі випуски «лайнофільмів», але поки що їх назбиралося лише на один. Та «Мортал Комбат 2» я не можу віднести ні до шедеврів, ні до відвертих провалів - на мою думку, це щось посередині. Я б оцінив його на 4.9 із 10. І все ж, з поваги до першоджерела - культової комп’ютерної гри - я вирішив розповісти, що мені сподобалося, а що розчарувало в новому фільмі від Warner Bros. Pictures. Почну з сюжету. Він досить невигадливий: темний володар Зовнішнього світу Шао Кан хоче захопити Землю. Для цього йому не потрібні ні величезна армія, ні якась надпотужна зброя — достатньо лише виграти турнір під назвою «Смертельна битва». За правилами, встановленими вищими богами, один світ може поглинути інший лише тоді, коли його найкращі бійці переможуть найкращих бійців супротивника у десяти турнірах поспіль. Наш світ вже програв 9 поспіль разів, то ж ситуація доволі тривожна. По суті, весь «Мортал Комбат 2» — це низка боїв, які в більшості випадків закінчуються смертю. І це саме те, чого я очікував від фільму, заснованого на серії файтинг-ігор. Сюжет тут не головне. Зате приємно, що майже всі ключові персонажі знайомі з гри: Соня, Лю Кан, Скорпіон, Джакс, Нуб Сайбот, Джейд та інші. Новинкою для мене став Коул Янг — персонаж, якого я в іграх не застав. Він, здається, якийсь родич Скорпіона. Чесно кажучи, не зовсім розумію, навіщо було додавати нового героя, якщо в класичному «Мортал Комбаті» й так майже пів сотні добре відомих персонажів. З акторів мені найбільше сподобався Карл Урбан — без своєї фірмової бороди з «Хлопаків» я його навіть не впізнав. Він чудово впорався з роллю Джонні Кейджа, телезірки 90-х. А Хіроюкі Санада, якого я добре пам’ятаю зі «Сьогуна», був дуже переконливим у ролі Скорпіона. Усі інші відіграли більш-менш нормально, окрім одного винятку — Рейдена у виконанні Асано Таданобу. Не знаю, як вам, але для мене це був повний міскаст. Ну зовсім не таким я уявляв собі бога блискавки. Зовнішність Асано набагато більше підходить до ролі Чингісхана, у фільмі про якого він знявся в далекому 2007 році. Ну а тепер дійшла черга оцінити головну фішку цього фільму - бойові сцени. З плюсів: вікове обмеження 18+ дозволило не вирізати криваві моменти, за які й славиться гра. Герої використовували саме ті удари та суперздібності, що й у оригінальній грі. Наприклад, Лю Кан викликав вогняного дракона, Джонні Кейдж зробив свій фірмовий удар ногою, а Сіндел криком збивала супротивників з ніг. Така увага до деталей мені справді сподобалася. Якби Лю Кан ще виконав своє легендарне «улі-улі», це точно додало б фільму кілька балів від мене - але, на жаль, не судилося. З мінусів - лише кілька справді класних боїв, які виглядали красиво й запам’яталися: протистояння Лю Кана з Кунг Лао та бій Скорпіона з Нуб Сайботом. Хотілося б значно більше таких моментів. Решта сутичок або закінчувалися надто швидко, або були відверто нудними. Якби фільм мав бюджет і хореографію рівня «Джона Віка», результат був би зовсім інший. Але, очевидно, ресурси тут значно скромніші. Головну музичну візитівку «Мортал Комбата» - трек «Techno Syndrome» від The Immortals - у фільмі можна повністю почути лише наприкінці, у титрах. А хто взагалі досиджує до титрів? Так, у стрічці кілька разів звучать короткі, ще й трохи перероблені фрагменти мелодії, але мені цього явно не вистачило. Підсумовуючи: якщо ви не з тих, хто колись до дірок стирав джойстик, вибиваючи серію комбо Кано, не вів зошит із секретними комбінаціями суперударів улюблених персонажів, або ж ви не підліток, якому подобаються фільми з мінімумом розмов і максимумом бійок — новий «Мортал Комбат 2» можна й пропустити.

Гра в хованки: Я йду шукати. Це пряме продовження «Гри в хованки» 2019 року. І в цьому випадку я справді раджу подивитися першу частину перед другою, якщо ви її пропустили. Фільми між собою пов’язані: та сама головна героїня, пряме продовження історії, що почалася у першій частині. Хоча на початку другої частини є короткий переказ попередніх подій, він поданий дещо сумбурно. До того ж, якщо вам не сподобається перша частина, то дивитися другу немає жодного сенсу - вони зняті у дуже схожому стилі. Після того як Грейс пережила гру у хованки у першій частині, вона мимоволі запускає ланцюг нових подій. Згідно зі стародавнім договором, тепер чотири найвпливовіші родини на Землі, що заключили угоду з дияволом, повинні будуть обрати свого нового головуючого з необмеженими повноваженнями. Процес вибору незвичний: кожна родина делегує свого представника до смертельної гри. До світанку учасники повинні будь яким способом убити Грейс. Хто це зробить — той і переможе. Якщо ж до ранку ніхто не зуміє її вбити, то загинуть самі гравці. Грейс доставляють на велику закриту територію готелю й дають невелику фору, щоб вона могла сховатися. Напевне, головна відмінність від першої частини — тепер героїня виживатиме не сама, а разом зі своєю сестрою Фейт, яку теж викрали й доставили на гру, щоб додатково тиснути на Грейс. Сестри не спілкувалися вже понад шість років — відтоді, як Грейс залишила п’ятнадцятирічну Фейт у прийомній родині, а сама поїхала до Нью-Йорка. Фейт пережила це дуже важко, і образа нікуди не зникла. Тож окрім боротьби за виживання, головні героїні ще й намагатимутися налагодити свої родинні стосунки. З цікавого: у фільмі можна побачити Баффі винищувачку вампірів, а точніше Сару Геллар , яка зіграла Урсулу Данфорт – одну з учасниць гри. Також у стрічці з’являється Елайджа Вуд, а в зовсім невеличкій епізодичній ролі - Кевін Дуранд. А тепер найголовніше: «Гра у хованки: Я йду шукати» — це зовсім не класичні жахи, а суміш чорної комедії та хорору. Такі собі веселі треш жахи. Тут люди час від часу вибухають зсередини, коли порушують угоду з дияволом, а головна героїня одягнута у весільну сукню та кеди незграбно б’ється всліпу під Bonnie Tyler — Total Eclipse of the Heart. І, звісно, персонажі часто поводяться не найрозумнішим чином. Тож ця рекомендація радше для тих, кому подобаються фільми на кшталт «Щасливий день смерті» або «Нянька».