#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Останніми днями я подивився кілька цікавих фільмів – тож тиждень вийшов вдалим принаймні з погляду кіно. Особливо мені запам’яталась протистояння Шерліз Терон та Терона Еджертона, а ще фінал другого сезону нашумілого корейського серіалу. Далі більш детально про кожну з цих кіноновинок.

Верхівковий хижак. Мені здається, що наші локалізатори трохи перемудрили, коли «творче» переклали оригінальну назву «Apex» як «Верхівковий хижак». Ну припустимо вони забажали дати більше контексту, і їм не сподобався простий прямий переклад «Вершина/верхівка», але коли ви в останній раз чули слово «верхівковий»? Не знаю як вам, а мені воно трохи ріже вухо. Я б на їх місці взагалі зупинився на простій транслітерації - «Ейпекс»: звучить лаконічно й гармонійно. Щодо фільму в цілому, то це дуже вдалий трилер із Шерліз Терон у головній ролі. Вона грає Сашу - жінку, яка полюбляє різного роду виклики та захоплюється скелелазінням. Саша приїжджає сама у Австралію, щоб вкотре випробувати себе на міцність. ЇЇ мета - самотужки пройти на каяку бурхливі річки у віддаленому національному парку. Прибувши до Австралії, Саша зустрічає місцевого хлопця Бена, який підказує їй, який маршрут краще обрати і де зупинятися на привал. Бен дуже полюбляє дику природу, то ж прекрасно орієнтується у величезному заповіднику. На другий день своєї мандрівки парком Саша знову зустрічає у лісі Бена. І тепер він вже зовсім не доброзичливий. Бен пропонує зіграти у полювання, де він буде мисливцем, а Саша – здобиччю. І якщо головна героїня хоче залишитись живою, то їй потрібно тікати. Більша частина фільму побудована на протистоянні між божевільним маніяком та його жертвою. Шерліз Терон вже 50 років, та на вигляд вона має чудову спортивну форму і дуже переконливо грає жінку екстремалку. До підготовки до фільму вона підійшла душе відповідально, навіть спеціально займалася з Бет Родден - однією із найвідоміших скелелазок у світі. Це дало їй змогу виконувати самостійно частину трюків під час зйомок. Зрозуміло, що Шерліз — головна зірка цього фільму, проте Тарон Еджертон, який зіграв психопата Бена, теж показав себе дуже переконливо. Один із найяскравіших моментів — танець Бена під трек The Chemical Brothers Go — багатьом нагадав легендарну сцену танцю зі «Спліт». Окрема подяка від мене за вибір композиції - свого часу я дуже полюбляв слухати гурт The Chemical Brothers. До плюсів фільму я також віднесу мальовничі пейзажі дикої природи, що тішать око. Проте, попри моє компліментарний відгук, прошу пам’ятати, що це лише ігрове кіно, то ж не очікуйте серйозної сюжетної глибини.

Гончаки (другий сезон). Кілька років тому я подивився перший сезон «Гончаків», і він справив на мене досить гарне враження. Тож не дивно, що щойно вийшло продовження, я одразу взявся його переглядати. Сезони не дуже пов’язані між собою, хоча головні герої – два молодих боксера Кім Гон У та Хон У Чжін - ті самі. Все починається з того, що Кім виграє престижній бій і стає чемпіоном світу за версію WBC. Поєдинок видався доволі видовищним і перевернув багато уваги. Кімом зацікавилось невеличке кримінальне угруповання, що займається нелегальними боями. Вони заробляють великі гроші на ставках, які роблять глядачі під час перегляду боїв у Даркнеті. Участь у таких боях відомих чемпіонів обіцяє організаторам шалені прибутки. Ватажок криміналітету приходить до дому Кім Гон У й пропонує йому взяти участь у своїй боксерській лізі: один бій — шість мільйонів доларів. Він спокушає, кажучи: «Бокс доволі небезпечний спорт. Одна травма і кар’єра закінчена. Як ти тоді прогодуєш родину? А у мене за один бій ти забезпечиш собі і рідним усе життя». Попре такі вмовляння, Кім не хоче мати нічого спільного з цією злочинною організацією. Розуміючи, що по доброму не вийшло, злодії починають погрожувати усім близьким головного героя. Так починається їх протистояння. Передусім мене привабили в цьому шоу видовищні бойові сцени. Робота оператора, як камера зазвичай рухається навколо бійців, та й сама техніка боїв доволі виразна. Я б навіть сказав, що усі рукопашні сутички мають свій впізнаваний стиль. Якщо не боїтесь спойлерів, то ось подивиться як виглядав один з важливих поєдинків. Серіал корейський, тож це теж додає йому своєї родзинки. Попри глобалізацію, корейське кіно все ще вирізняється на тлі американського та європейського. Наприклад, у мене кожен раз викликало посмішку, як основні персонажи шанобливо ставляться до будь кого старшого за віком, обов’язково вклоняючись при зустрічі. Також іноді мене трохи дратувала гіпертрофована сором’язливість або наївність головного героя, але така специфіка багатьох південно-корейських фільмів. Якщо вже прискіпуватися, то дивує, що в масових бійках із десятками людей ніхто не дістає вогнепальної зброї. Табуретки, ножі, сокири — будь ласка, а от пістолети - це табу. Та в загалом серіал справив на мене гарне враження, то ж раджу усім хто шукає чогось трохи відмінного від мейнстріму.