#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Цього тижня додивився другий сезон медичної драми «Пітт». Він вийшов напрочуд гарним. Авжеж, цілком чесно буде зауважити, що на початку він дуже нагадує минулий сезон. І хтось жаліється на відсутність якихось нових ідей та цікавих сюжетних ходів. При цьому, особисто для мене, він досі доволі цікавий, а останні серії дійсно гарно розкривають основних персонажів. Рейтинг другого сезону на IMDB – 8.5, при цьому фінальний епізод отримав – 9.0. Для тих хто ще не дивився жодної серії «Пітта», коротко окреслю, про що цей серіал. Центральний герой – лікар Майкл Робінавич. Він є головним лікарем у відділенні невідкладної допомоги Піттсбурзького травматологічного медичного центру, який часто просто називають «Пітт». Саме через це серіал і отримав таку назву. Піттсбурзька лікарня є навчальною, а це значить, що у ній працює багато інтернів. Тут готують нове покоління лікарів. Одна з оригінальних ідей серіалу — кожен сезон охоплює одну 15 годинну зміну в медичному центрі, а кожен епізод показує одну годину з життя лікарів. Напевно, перше, що спадає на думку, коли згадуємо медичні серіали, — це «Доктор Хаус». І ось тут я хочу вас застерегти: «Хаус» та «Пітт» - абсолютно різні, їх не можна порівнювати. Перший – це медичний детектив, де кожна серія – окрема загадка, яку розв’язує головний герой. Другий - це реалістична драма про роботу відділення невідкладної допомоги, він показує командну роботу, навчання інтернів, медичну систему. Мені подобаються обидва шоу. Але я повинен був вас застерегти від хибних очікувань.

А зараз, коли ви вже більш - менш маєте уявлення про що цей серіал і можете самі вирішити, чи дивитись вам його, я б хотів поділитися цікавими моментами з «Пітта», які тим чи іншим чином висвітлюють медичну систему та й взагалі життя в Америці.

Раніше я багато де чув, що попасти на прийом до лікаря у багатьох країнах Євросоюзу та навіть США вкрай не просто. Подекуди треба записуватися на прийом за місяці. Авжеж, частина з цих чуток могли бути усього лиш пропагандою, і я особисто ніколи не відвідував медичні заклади закордоном. Проте серіал гарно показує, що нехватка персоналу призводить до величезних черг у відділені невідкладної допомоги. Відвідувачі з різними скаргами на здоров’я вимушені багато годин чекати на прийом у лікаря. Після швидкого опитування при реєстрації, цілком можливо, що коли стан здоров’я не передбачає термінового втручання, пацієнти можуть чекати до 8, а то й 12 годин, особливо при напливі тяжкохворих. До цього варто додати ще й обмежену кількість ліжок і палат, через що лікарям постійно доводиться вирішувати, кого можна перевести або виписати, аби звільнити місця для нових пацієнтів. Коли ж головний лікар звертається до керівництва з проханням збільшити персонал у відділенні, у відповідь чує: грошей на це немає. При цьому це ж керівництво постійно йому нагадує, що показник задоволеності відвідування від пацієнтів його відділення занизький. Насправді ж дивно, що люді змушені чекати 8 годин у черзі не завжди задоволені?

А ось що мене позитивно вразило, так це як вони працюють у екстремальних випадах. В одному з епізодів на музичному фестивалі трапляється стрілянина з численними жертвами. Більшість жертв доправляють саме до лікарні «Пітт». Одразу активується спеціальний MCI (масове надходження пацієнтів) протокол. Усі діють злагоджено і пофесійно: виписують або переводять в інші відділення усіх стабільних пацієнтів, розгортають додаткові зони прийому у коридорах. Усіх новоприбулих пацієнтів сортують на чотири зони: червона зона - слабкий пульс; рожева зона - добрий пульс і ясна свідомість, але поранення голови, грудної клітки або живота; жовта зона -добрий пульс і ясна свідомість, поранення кінцівок; чорна зона - відсутній пульс і відсутня реакція (відправка до моргу). При цьому увесь процес сортування триває секунди — рішення ухвалюють майже миттєво. Добре проглядається, що лікарі та основний персонал не раз проходили навчальні тренування, то ж готові до таких ситуацій. У підсумку лише 6 смертей зі 112 пацієнтів. Приголомшливий результат. Уявіть, яке це навантаження для невеликої лікарні - прийняти більше ста пацієнтів, з яких багато важких, лише за кілька годин.

Гадаю, напевно, служба ICE (Immigration and Customs Enforcement), яка бореться з нелегальними мігрантами, таки багато кого дістала у США, що навіть у серіалі її показують зовсім не з кращого боку. За сюжетом двоє агентів привозять до лікарні жінку, яку затримали під час рейду, і яка дістала травму руки. Вона дуже просить дозволити зателефонувати своїй дочці та повідомити, що з нею сталося. Але агенти ICE забороняють це робити, наголошуючи, що затримана нікуди не буде дзвонити, поки вони її не доставлять у спеціальний центр утримання. Виглядає це дуже, як то кажуть, не по людські. У одного з санітарів не витримують нерви і він намагається якось допомогти жінці. Це призводить до конфлікту з агентами, і вони затримують і забирають з собою ще й медпрацівника. Чутки, що у лікарні знаходиться служба ICE, швидко ширяться. Мігранти, що працюють прибиральниками та санітарами і мають якісь проблеми з документами, моментально беруть відгули й йдуть додому. Виглядає, як дичина. Люди, які допомагають рятувати громадян Америки, і які все ж таки мають якісь документи, бо якось же влаштувались працювати у лікарню, полишають свою роботу, лякаючись агентів ICE.

Доволі цікаво у серіалі згадано штучний інтелект. Коли головний лікар вирушає взяти довгу відпустку, йому на заміну приходить інший досвідчений спеціаліст – лікарка Аль-Хашімі. Вона є прихильницею сучасних технологій та штучного інтелекту. Аль-Хашімі часто конфліктує з «олдскульними» методами роботи Роббі. Деякі з її порад і справді покращують ефективність. Проте, коли на лікарню здійснюється хакерська атака, персонал втрачає доступ до усіх комп’ютерних систем. І ось тут вже ніякий AI не допоможе. Лікарі та інтерни мусять працювати, покладаючись на власний досвід та професіоналізм.

Ще до цього серіалу я часто замислювався, як важко бути лікарем з психологічної точки зору: пацієнти час від часу помирають, і пережити це напевно важко. Багато хто каже, що лікарі звикають до цього і не звертають уваги на такі випадки. Проте серіал наочно показує, що цей психологічний тягар з часом накопичується і не куди не зникає, його неможливо зняти жодною підготовкою чи професійністю. Навіть найкращі лікарі іноді «ламаються».

І наостанок: я ще раз переконався, що в США жити без медичної страховки — надзвичайно ризиковано. Усього кілька днів у лікарні можуть коштувати 30–50 тисяч доларів.

На сьогодні це все. Бажаю усім міцного здоров’я і не хворіти.