#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Нещодавно натрапив в мережі на допис під назвою «Найкращі кадри в історії кіно». Назва мене зацікавила, але перед тим як переходити за посиланням, я вирішив зупинитися і спробувати сам пригадати найяскравіші для мене кадри з фільмів. Це виявилось не так просто. Спершу у голові з’являлись лише сцени з нещодавно переглянутого. Напевно так влаштована пам’ять. Але я не здавався, намагався згадати що мене вразило минулого року, п’ять років тому, десять років тому, і десь за пів годинки таки сформував свій абсолютно суб’єктивний топ. І так, я навмисно не читав статтю «Найкращі кадри в історії кіно» допоки формував свій топ, бо впевнений, що це б вплинуло на мій остаточний вибір. А зараз хочу поділитися з вами моєю добіркою найяскравіших кадрів.

Відкриває мій список один з останніх кадрів фільму «Той хто біжить по лезу 2049». Поранений та виснажений реплікант (штучно створена людина) Кей лежить на сходах серед снігу. Він повільно помирає, а зверху продовжує сипати сніг, поволі вкриваючи Кея. Врешті решт той заплющує очі. Камера показує нам вид згори. Цвітова палітра холодна і стримана. З одного боку ця сцена може в когось викликати сум. Але у мене також виникає відчуття остаточного спокою, коли неймовірно важка місія завершена, ти досяг усього чого бажав, і врешті решт можеш вже не про що не хвилюватись і розслабитись, розслабитись в останній раз.

Папа римський помер. У Сікстинську капелу до Ватикану прибувають кардинали з усіх частин світу, щоб узяти участь у конклаві — закритому зібранні для обрання нового Папи. Починається дощ. І ось понад сотня служителів Божих рухаються площею Святого Петра: білі парасольки над головами, яскраво червоні кардинальські ризи, сіре море каміння під ногами – все це створює неперевершений візуальний контраст. Вже зовсім скоро вони будуть вирішувати хто наступний матиме честь вести мільйони вірян. Це сцена с відносно свіжого драматичного трилеру «Конклав».

Не знаю, можливо це сьогоднішня паливна криза та ціни на бензин так вплинули, але мені згадався «Шалений Макс: Дорога гніву». Головний герой Макс (у виконанні Тома Гарді) примусово прикутий до передка бойової машини. На його голові металева маска-намордник. Машина на швидкості мчить крізь пустелю у постапокаліптичному світі, який занепадає внаслідок світової війни й енергетичної кризи. Позаду за ним колонна «воїнів дороги». Цей кадр прекрасно передає атмосферу безумства та хаосу.

А закінчити я хочу одним з найвідоміших та найромантичніших поцілунків у супергеройському кіно. Чоловік павук щойно врятував від нападників Мері. Він на хвилину зависає вниз головою у темному провулку. Йде дощ, що стікає по його масці й червоному костюму. Мері Джейн підходить ближче до нього, ледь приспускає маску, і вони цілуються. Композиція виглядає дуже виразно: дощ, нічне місто і перевернута перспектива з напівприхованим обличчя головного героя. Не дивно, що цей кадр став культовим. Доречи, Тобі Магвайру довелось дуже постаратись, щоб зняти його. Дощ був справжній і дуже сильний, це не CGI ефекти. Висячі вниз головою, Тобі не міг нормально дихати – вода постійно стікала йому прямо в ніс. Ще й маска щільно прилягала до обличчя, теж ускладнюючи дихання. Він згадує, що відчайдушно намагався не кашляти під час поцілунку. Але, як бачимо, усі ці старання були того варті, адже момент вийшов по справжньому магічним.

То ж це була моя добірка. Ви також можете долучитись і залишити у коментарях свої варіанти кадрів, що вразили вас найбільше.