#киноvmist
Вітаю, спільнота.
Сьогодні вирішив згадати такий жанр як ситкоми. 20-25 хвилинні епізоди улюблених комедійних серіалів подекуди допомагають змінити мій настрій на краще. Якось я вже писав, що дуже зрідка переглядаю фільми вдруге, але, як то кажуть, у кожному правилі є виключення. Ось сіткоми і є для мене таким виключенням. Авжеж я не переглядаю усі сезони серія за серією, це носить більш спонтанний характер: ввімкнув телевізор а там йде випадкова серія – чом би не подивитися? Короткий хронометраж і зазвичай завершений сюжет в межах одного епізоду – це те, що приваблює мене у цьому жанрі. Тож далі список моїх улюблених сіткомів.
Друзі. Чесно навіть не уявляю, чи потрібно писати про що цей серіал. Чи справді є ще хтось, хто не дивився один з найуспішніших ситкомив усіх часів? Ну можливо лише для зовсім молодого покоління зазначу: шоу розповідає про шістьох молодих людей, які живуть у Нью Йорку, дружать, закохуються, сваряться, підтримують одне одного й проходять разом через побутові, романтичні та кар’єрні пригоди. Він виходив з 1994 по 2004 рік. Попри те що «Друзі» закінчились близько 20 років тому, я досі з задоволенням переглядаю деякі епізоди. Мені цікаво, якщо раптом тут є молоді читачі, школярі або студенти, що дивились цей ситком, він смішний для вас? Чи не втратив цей гумор актуальності для молодшого покоління? Можливо для вас він сприймається так саме, як для мене чорно-білі німі фільми з Чарлі Чапліном: наче і викликає посмішку, але треба прикладати зусилля, щоб додивитися бодай один фільм до кінця. Ну а фанатам серіалу я пропоную згадати декілька смішних моментів з «Друзів»: «як Росс автозагар робив» та «як Джої ніколи не ділиться їжею».
Теорія великого вибуху. Цей трохи більш сучасний ситком транслювався з 2007 по 2019 роки. Він теж про друзів. Головні герої – такі собі класичні «ботаники». Вони займаються наукою у Каліфорнійському технологічному інституті, люблять грати у настільні ігри і передивлятися «Зоряні війни». Не дивлячись на свій величезний IQ, головні герої мають неабиякі проблеми у спілкуванні зі звичайними людьми. Наприклад, астрофізик Раджеш Кутрапаллі через свою патологічну сором’язливість взагалі не може розмовляти з дівчатами. Коли герої знайомляться з новою сусідкою, красивою дівчиною офіціанткою Пені, їхнє життя потрохи змінюється. Не дивлячись на те, що на перший погляд у них немає нічого спільного, Пенні мріє про акторську кар’єру і взагалі не цікавиться наукою, вони стають друзями, і не тільки. Гумор часто побудований на межі наукових жартів і побутових незручностей. Мені ще дуже сподобалось, як серіал ненав’язливо і м’яко популяризує науку. Не багато бачив фільмів де наука виглядає цікавою, живою й навіть веселою. Доречи, у останніх сезонах головні актори отримували гонорари від 500 000 до 900 000 доларів лише за один епізод. Це безсумнівно свідчить про шалену популярність «Теорії великого вибуху». Ну і перед тим, як перейти до наступного ситкому, ось пару смішних моментів з «головного серіалу усіх ботаніків»: «як Шелдон поради дає» і «як він вирішив працювати з друзями».
Кремнієва долина. Це один з останніх ситкомив, що я дивився. Сюжет розповідає про групу молодих програмістів, які намагаються створити власний стартап у серці технологічного світу – Кремнієвій долині. Головний герой, Річард Гендрікс, випадково створює революційний алгоритм стиснення даних. Він має неперевершені показники, то ж Річард разом із друзями починають свій стартап. Але одно діло бути геніальним розробником, а зовсім інше – засновником власної компанії. Серіал дуже гарно у сатиричній формі висміює сучасні реалії IT -світу – від стартап культури до корпоративних війн. І вам зовсім не обов’язково бути програмістом, щоб зрозуміти гумор цього шоу. Ну і наостанок пару смішних моментів з «Кремнієвої долини»: «як можна посваритися через пробіли» та «як стати учасником зеленої революції».
На цьому все. Всім гарного настрою.