Вітаю, спільнота.

У мене для вас сьогодні невеличкий огляд/відгук на книгу Річарда Темплара «Правила кар’єри». Це нонфікшен, а якщо бути більш конкретним – бізнес література. Зараз доволі модним є піджанр «Саморозвиток» (self-help), часто бачу у книжкових крамницях цілі полиці присвячені йому. «Правила кар’єри» сміливо можна відносити до self-help, автор надає багато практичних порад як досягти успіху на роботі. Перш ніж читати ці паради я вирішив подивитись в інтернеті біографію автора і його професійні досягнення. Бо щось зараз багато інфоциганів з’явилось, які тільки і знають як треба робити, а самі нічого при цьому не роблять. Отже Річард Темплер автор світових бестселерів і засновник власного видавництва. Його книги продавались мільйонними тиражами по усьому світу. Але мені були цікаво чого він досяг саме у бізнесі. Вікіпедія каже, що Річард у різний час працював управляючим казино, фінансовим менеджером, бізнес консультантом. При цьому публічно він навмисно не згадував свої точні посади і уникав деталей своєї кар’єри і роботодавців. Можливо таким чином він бажав уникнути зайвої уваги зі сторони ЗМІ до своїх босів і колег після виходу його книг. Ну а можливо посади не відповідали образу успішного професіонала. У будь якому разі можна твердо стверджувати, що «Правила кар’єри» є бестселером.

У вступі Темплар розповідає дещо провокативну, на мою думку, історію зі свого життя. Він працював помічником керівника, і з’явилась можливість підвищення на посаду керівника. Кандидатів було двоє – він і Роб. Формально у Річарда було більше досвіду, більше знань, і загалом він краще був готовий до нової посади. Якось у розмові зі знайомим зовнішнім консультантом, послугами якого користувалась його компанія, він запитав, які його шанси на нову посаду. «Скинь зайву вагу» - відповів консультант. Річард обурився і почав розповідати про свої знання і свій багатий досвід. На що отримав відповідь: «Ти не ходиш як керівник». Ну і здогадайтесь хто отримав підвищення? Роб. Погодьтесь, ця історія може викликати багато суперечок, бо ми усі бажаємо вірити, що на роботі нас оцінюють за наші професійні навички. Я думаю автор спеціально розпочинає з цього випадку, щоб привернути увагу читачів. Надалі він надає трохи більше ста правил з короткими лаконічними поясненнями, які повинні допомогти вам зробити успішну кар’єру. І так там будуть дійсно корисні речі, а не тільки поради скинути вагу, що до речі може все ж таки покращити ваше здоров’я. Далі я наведу кілька правил, які мені найбільш запам’ятались.

Правило 13. Ніколи не кажіть нікому як багато ви працюєте. Зізнаюсь, для мене воно звучало трохи дивно. Зазвичай я навпаки намагався показати усі понаднормові години праці (хоч і не часто їх мав), ніби це досягнення. Річард каже, що успішна людина впевнена, спокійна, неспішна, вона ніколи не панікує і не поспішає. Професіоналу не треба перепрацьовувати, він все встигає вчасно. Навіть якщо вам довелось затриматись на роботі до пізньої ночі, ви ніколи цим не будете вихвалятись, і не зізнаєтесь. Треба намагатись досягти такого рівня кваліфікації, щоб знати свою роботу вздовж і поперек. Тоді вам не доведеться працювати вечорами та на вихідних, ви все будете робити вчасно. Також автор нагадує, що треба навчитись наполегливо опиратись тому, щоб вас перевантажували.

Правило 31. Визначайте ключові моменти та події. Кобра сильна, у неї багато отрути, багато енергії. Але як часто вона атакує? Рідко. Кобри використовують усю свою силу та енергію тільки тоді, коли це доцільно і принесе результат. Немає великої потреби не спати всю ніч і готовити доповідь, яку побачать лише кілька колег, і вже наступного тижня не згадають. Зачекайте нагоди, коли це буде значний звіт, який піде прямо на стіл генеральному директору - ось тоді вам потрібно викластись на всі 100%. Треба вміти визначати моменти, коли доцільно використовувати всю свою енергію.

Правило 36. Не скаржтесь. Ось це правило я повністю підтримую. Але також повинен зізнатися, що маю схильність до цього. Іноді так і хочеться поскаржитись на безглузді накази керівництва, не некомпетентних колег, ну дурні робочі правила, взагалі на життя. Але у свій захист скажу, що я почав боротися з цією своєю вадою. Бо я згоден з Темпларом, коли він каже: «Скаржитися безглуздо. Це непродуктивно і нічого не дає.» Якщо ви будете весь час скаржитись, то вас ідентифікують як бездіяльну, дріб’язкову і обмежену людину.

Правило 49. Ніколи не покривайте інших. Якщо ви вирішили покривати інших, це ускладнює ваше життя настільки, що затія дійсно того не варта. Наприклад, ви покриваєте тільки близьких колег чи будь кого, хто про це попросить? Ви покриваєте лише невеликі інциденти чи великі? Як щодо покриття шахрайства? Злочинної недбалості? Як ви пояснюєте це своїй родині, коли вас звільнено? Але авжеж це не означає, що ви повинні бігти і доносити начальству про усі помилки своїх колег. І пам’ятайте, що справжній друг ніколи не попросить вас його покривати.

Правила 50. Зберігайте записи. Я не так давно бачив оцей пост на vmist, і він дуже гарно корелює з основною ідею правила: Якщо інформація записана, це значно спрощує і полегшує вашу роботу. Коли ви просити колегу допомогти зі звітом, продублюйте цю просьбу електронним листом. Тоді через тиждень він не скаже вам, що ви нічого його не просили зробити. І тут справа не в підступному, недобросовісному колезі. Людям властиво забувати щось, тут немає ніякого злого умислу. Коли ж є лист – це і нагадування і у деякому сенсі дисциплінує. Зберігати записи – не дріб’язкова вимога, а розумний застережний захід.

Гадаю зараз ви більш-менш маєте уяву, як приблизно виглядають правила від Річарда Темплара. Мій вердикт стосовно цієї книги буде наступним: Авжеж тут є багато банальних правил, які і так усім відомі. Також тут напевно буде чимало правил з якими ви не погодитесь. Але при цьому, я впевнений кожен зможе знайти 5-7 правил, які справді можуть допомогти вам у роботі. Беручи до уваги, що книга досить легко читається і доволі невелика, я можу рекомендувати її усім хто замислюється над розвитком своєї кар’єри.