#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Вечір неділі, а у мене для вас вже традиційні кінорекомендації. Тож якщо ви шукаєте, що б такого подивитись, у мене є кілька пристойних варіантів.

Зрив. Це новий кримінальний бойовик від Netflix. Прем’єра відбулась всього кілька тижнів тому, 16 січня. Події розгортатимуться навколо елітного підрозділу ТНЗ (Тактичний Наркотичний Загін) в поліції Маямі. Основна діяльність ТНЗ – це вилучення великих партій грошей та наркотиків. Керівник підрозділу лейтенант Дейн Думарс отримує анонімну наводку на старий будинок у якому начебто сховано 300 тисяч доларів від незаконного обігу наркотиків. Коли Дейн разом зі своїм загоном приїжджає на місце, вони знаходять у стінах вказаного будинку величезну суму - 20 мільйонів. Згідно протоколу усі гроші повинні буде перераховані на місці. І тут лейтенант починає поводитися трохи дивно, не повідомляючи про знахідку своє керівництво. 20 мільйонів готівкою – ця неймовірна кількість може звести з розуму багато кого. Постає питання кому з команди можна довіряти, а хто піде на все щоб заволодіти грошима. Пікантності ситуації додає те, що зовсім нещодавно вбили офіцера цього ж підрозділу, і є підстави вважати, що вона займалася розслідуванням щодо цієї схованки. У головних ролях Метт Деймон та Бен Аффлек. У фільмі не так багато екшн сцен, натомість автори майстерно створюють відчуття напруги, яке з’являється з перших хвилин. На це працює все: музика, рвані уривчасті ритми, багато темних кадрів. Відчуття недовіри у підрозділі ніби передається глядачу, і ти вже сам намагаєшся зрозуміти, хто є «щуром». А ще мене трохи здивував і потішив факт, що у підрозділу був спеціально натренований на пошук готівки пес. То ж крилатий вираз «Гроші не пахнуть», не завжди відповідає дійсності. Авжеж, я багато бачив фільмів де собаки допомагали знаходити наркотики чи вибухівку, але ось гроші – це перший раз. Доречи, у мережі я знайшов багато фактів, що підтверджують використання службових собак для пошуку друкованих банкнот.

Сім ціферблатів Агати Крісті. А це в нас новий міні серіал для всіх фанатів класичних детективів. Як бачимо, автори навіть у назву додали ім’я відомої англійської письменниці та неперевершеної королеви детективів, напевно, з метою привернути увагу поціновувачів жанру. Гадаю мало хто буде сперечатися, що твори Крісті вважаються еталоном детективної прози із закрученим сюжетом. Серіал знятий за мотивами однойменного роману. Я читав багато творів Агати Крісті, але саме цей пропустив. Не знаю як вам, а мені завжди цікавіше дивитися детективи де я не знаю розв’язку. «Сім ціферблатів» не відносяться до серії оповідань про Еркюля Пуаро чи Міс Марпл. Головна героїня – молода леді Ейлін Брент на прізвисько Бандл. Сюжет перенесе нас до Англії 1925 року. У маєтку Брентів на ранок після гучної вечірки знаходять мертвим просто в власному ліжку молодого чоловіка Джері Вейда. Все вказує на те що він змішав забагато снодійного з алкоголем. Багато хто вважає, що це могло бути самогубство: Вейд не витримав постійного стресу на роботі. Але Бандл відмовляється вірити в це, ще вчора Джері запрошував її на побачення і мав плани на майбутнє. Зазвичай самогубці так не роблять. То ж Бандл розпочинає своє власне розслідування, яке виведе її на загадкове товариство «Сім циферблатів». У фільмі ми побачимо таких зірок, як Мартін Фрімен(який, доречи, колись зіграв доктора Ватсона) та Гелену Картер (мені вона найбільше запам’яталась за роллю Белатриси Лестранж з Гарі Поттера). Бандл грає Мія МакКенна-Брюс, і на цьому виборі я трохи зупинюсь. Перші 15 хвилин зовнішність Бандл мені чомусь не сподобалась й навіть трохи дратувала. Але вже на середині першої серії я змінив своє ставлення на протилежне – Мії Брюс вдалось створити досить гарний образ головної героїні. Бандл у її виконанні енергійна, трохи імпульсивна, доволі смілива, і це все робить її персонажа напрочуд живим і милим. Дещо нестандартна зовнішність Ейлін (на мою думку) навіть додає фільму свого шарму. У мене не часто так буває, але я повністю змінив перше враження щодо головної героїні. У серіалі всього три серії. Це я віднесу до переваг, тому що дивитися окремо кожен 50 хвилинний епізод мені набагато легше, аніж намагатися за раз передивитися майже 3 годинний фільм. Ну і у кінці треба зазначити за що критикують «Сім циферблатів». Перше - це досить змінений порівняно з оригіналом фінал. І друге – Бандл вийшла менш аристократичною і більш сучасною ніж у книзі. Особисто мені це анітрошки не завадило насолодитись переглядом серіалу, але я і оригінал не читав.