Вітаю, спільнота.

Щось я давно не робив літературних рекомендацій. Але на це була причина. Останні майже два місяця я читав одну дуже цікаву книгу. Вона мені сподобалась майже з перших сторінок, то ж я вирішив, що як тільки дочитаю одразу поділюсь своїми враженнями. Ця книжка виглядала не дуже великою – біля 400 сторінок, то ж я планував прочитати її доволі швидко, принаймні точно не розраховував, що це затягніться на місяці. Але попри те, що вона була досить цікава , її жанр філософського есею спонукав до вдумливого, неспішного читання. Зазвичай після кожних п’яти шести сторінок хотілось зупинитися і осмислити думки автора.

Тож сьогодні я хочу порекомендувати вам «Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті» авторства Насіма Талеба. Вперше про цю книгу я почув напевно шість – сімь років тому назад. Того часу один з моїх знайомих дуже схвально про неї відгукувався. Я ще подумав, що не погано було б напевно й самому ознайомитися з нею. Але ось тільки цієї восени я почав її читати. У своїй книзі Насім детально досліджує малоймовірні події з колосальним впливом, які неможливо передбачити – так звані «чорні лебеді». Цей вираз я авжеж чув, але звідки він узявся і чому саме його використовують для рідкісних подій дізнався тільки з книги. Виявляється, що до відкриття Австралії у Старому Світі вважали, що всі лебеді – білі. Ну бо ніхто ніколи не бачив чорних, то ж весь життєвий досвід підтверджував це. Напевно голландський мореплавець Віллем Вламінк у 1697 дуже здивувався, будучи одним з перших європейців, що побачили чорних лебедів у західній Австралії.

Талеб на різноманітних прикладах доводить, що навколишній світ занадто складний для прогнозів, особливо довгострокових. І що зазвичай ніхто у своїх прогнозах не враховує «чорних лебедів», але саме вони, не дивлячись на їх рідкість, приносять найбільші зміни у життя. Люді продовжують вірити експертам і їх передбаченням, навіть коли більшість з них не справджуються. Насім родом з Лівану, і мені сподобався його приклад про громадянську війну, свідком якої він був. На початку ХХ сторіччя Ліван виглядав стабільним раєм: відкрита до світу країна, красиве життя, заможна економіка, помірний клімат. Ніхто не міг уявити, що кілька пострілів і мінометних снарядів стануть початком громадянської війни. До цього тринадцять століть християни і мусульмани більш менш спокійно співіснували. Це був «чорний лебідь», який перетворив рай на пекло. При цьому більшість населення була впевнена, що війна закінчиться «за кілька днів». Навіть маючи близько наочний приклад з Палестини, ліванці казали: «Ну що ви. Ми зовсім не таки. У нас все буде по іншому». Знаєте скільки тривала громадянська війна в Лівані – 15 років.

Мені здалось, що найбільшою критики Насім піддає економістів та фінансових аналітиків. Він вважає, що їх професійні прогнози шкодять суспільству, створюючи ілюзію знання там, де його насправді нема. Люди з докторськими ступенями, які надихались портфельною теорією, хитромудрими обчисленнями можливих ризиків, не змогли попередити про фінансову кризу 1998 або 2008 років. Керівники інвестиційних фондів з Воол-стріт кожен рік отримують шестизначні бонуси до зарплати. Але ніхто не міряє їх ефективність на довгих проміжках часу. Їм нема сенсу брати до уваги «чорних лебедів». Достатньо на протязі 4-5 років показувати невеличкий прибуток і під кожний новій рік буде гарантований бонус і підвищення зарплатні. Якщо на шостий рік трапиться малоймовірна руйнівна для ринків подія, яку вони не враховували, їх просто звільнять. Але ж отримані мільйони за попередні роки не треба вертати. У той же час тисячі звичайних робітників можуть одночасно втратити усі свої пенсійні накопиченні, вкладені в інвестиційний фонд.

Насім також заохочує відмовитися від шаблонного, стереотипного мислення. Якщо реальність не співпадає з вивченою теорію, то це зовсім не значить, що реальність треба підлаштовувати. Мені запам’ятався наступний вигаданий приклад з дуже успішним бізнесменом Товстуном Тоні і доктором технічних наук Джоном, який займається статисткою і відповідає за «управління ризиками» у страховій фірмі. Припустимо, що в нас є абсолютна «чесна» монета, тобто орел або решка випадають з однаковою ймовірністю. Ми підкинули монету 99 разів – і щоразу випадав орел. Яка ймовірність, що наступного разу випаде решка? Доктор Джон відповів, що звичайно 50% відсотків, раз монета дає рівну ймовірність, а наступна спроба не залежить від попередньої. А Товстун Тоні відповів, що не більше одного відсотка. Бо це херня якась. Якщо монета 99 разів поспіль випала орлом, то, очевидно вона нечесна і це лохотрон. У тесті на коефіцієнт інтелекту Доктор Джон завжди випередить Тоні, але у Товстуна Тоні набагато більше шансів перемогти у будь-якій складній справжній ситуації з життя.

І ще мені сподобався наведений Талебом принцип поділу усіх професій на «масштабовані» і «не масштабовані». «Не масштабовані» професії зазвичай оплачуються погодинно, що ставить дохід у залежність від кількості праці. Роботу дантиста, перукаря, консультанта не можливо масштабувати: за певний проміжок часу можна обслужити тільки певну кількість клієнтів. До того ж для надання послуг майже завжди потрібна ваша присутність. Але існують професії де можна додавати нулі до доходу докладаючи незначні зусилля , а то й взагалі без зусиль. Наприклад, трейдеру на біржі купити сто тисяч акцій не важче ніж десять, це той самий один клік мишки. Це саме стосується звукозаписів і кінофільмів, якщо прокат фільму у кінотеатрах хочуть подовжити, то актору не потрібно брати участь у додаткових зйомках. До «масштабованих» професій можна віднести і письменників. Джоан Роллінг не мусить писати кожну книжку знову, коли хтось захоче прочитати про Гаррі Поттера. На перший погляд здається, що краще обирати «масштабовані» професії. Але все не так просто. У таких професіях колосальна конкуренція і жахлива нерівність. Масштабовані професії тільки для таланистих, і там на додачу до цього панує випадок. Є велика невідповідність між зусиллями і винагородою, одиницям дістається величезний шматок пирога, а ні в чому не повинна решта підбирає крихти. Тут важливо опинитися «у потрібний час у потрібному місці». Ми усі захоплюємся Роулінг, але скільки разів їй відмовляли видавництва у публікації «Гаррі Поттера та філософського каменю»? Кажуть 12. Напевно існують сотні або й тисячі не гірших письменників про яких ми ніколи не дізнаємось, просто тому, що їм не пощастило зустріти гарного видавця, який би розпізнав їх талант. З іншого боку результат у «не масштабованих» професій цілком передбачуваний. Тут дохід залежить від кількості зусиль.

Якщо вас зацікавили ці ідеї і ви бажаєте більше дізнатися про «чорного лебедя», то раджу вам таки прочитати книгу Насіма Ніколаса Талеба. А я наостанок ще наведу кілька його цитат, що припали мені до душі.

З проблемою Чорного лебедя значно легше впоратися, якщо зосередитися на стійкості до помилок, а не на влучності прогнозів.

… вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння і навички.

Ніхто нічого не знав, але фахівцям здавалося, що вони знають більше за інших, тому що вони – еліта, а еліта завжди розуміє більше, ніж плебс.

… світ засадничо, невблаганно й невиправно непрогнозований.

Хапайтеся за будь-яку можливість і все, що схоже на можливість. Можливостей мало, значно менше, ніж вам здається.