Вітаю, спільнота.

Пам’ятаю у дитинстві в мене дома була книга з міфами і легендами стародавньої Греції. Я намагався згадати точну назву або автора, але нажаль не зміг. Єдине що пам’ятаю – книга була у твердій обкладинці чорного та помаранчевого кольорів і здається у назві фігурувало слово «Еллада». Можливо то були «Легенди Еллади» чи то «Міфи Еллади». Але ось що я добре запам’ятав, так це грецьких богів: повелителя грози та блискавок Зевса, його брата – бога морів та океанів Посейдона, мудру Афіну, красиву Афродіту і багато інших мешканців гори Олімп. Легенди також ж розповідали про античних героїв: Геракла, Тесея, Персея, Ясона. Історії були досить цікаві, то ж я навіть кілька разів перечитував цю книгу. Мені здається у той час грецька міфологія була досить популярна і на її основі знімали чимало фільмів та серіалів.

Цікаво, що в дитинстві я нічого не чув і навіть не знав про існування скандинавської міфології. Вперше про Тора, Одіна та Локі я напевно дізнався з фільмів Marvel. А цього літа я випадково побачив і придбав збірку Ніла Геймана «Скандинавська міфологія». Це той самий Ніл Гейман, який подарував нам «Пісочного чоловіка» та «Американських богів». У «Скандинавській міфології» Ніл майстерно переказує обрані ним історії, змішуючи версії міфів з прози та пісень. За 300 сторінок я дізнався про Ігдрасілль і дев’ять світів, Рагнарок, велетнів, яблука безсмертя, ванов та асів, мед поетів. А також, що Тор не зовсім і такий, як він змальовується у фільмах. Оповідання мені сподобались. Якщо порівнювати з грецькою міфологію, то скандинавська мені здалася більш жорстокішою, але однозначна цікавою.

Ніл Гейман у вступі каже, що найбільша привабливість міфів, найбільша втіха – це можливість переказувати їх самому, іноді переінакшуючи на свій лад. Прочитавши «Скандінавську міфологію» Ніла, якогось темного й морозного зимового вечора або білої літньої ночі у вас буде можливість розказати своїм друзям, як у Тора вкрали молот, чи які були останні дні Локі, чи будь яку іншу історію, що запам’яталась вам найбільш.