Вітаю, спільнота.

Сьогодні я хочу продовжити тему «aqua vitae», яку я розпочав кілька місяців тому у цьому дописі. Цього разу я планую додати до огляду більш бюджетні варіанти віскі. Бо минулого разу якось так вийшло, що усі рекомендації були з середнього сегменту або навіть доступного преміуму. Попре це, я вважаю що і серед не дуже дорогих віскі є відмінні пропозиції по співвідношенню ціни/якості. То ж уперед.

1. Lagavullin 16. Так, так, це точно не бюджетний варіант. Напій досить коштовний. Але він був однією з перших рекомендацій у коментарях під моїм минулим постом про «живу воду». І я вирішив спробувати Lagavullin. По-перше, треба зазначити що цей односолодовий віскі з острову Айла відноситься до торф’яних віскі. До цього я зазвичай вживав не торф’яні, але більш менш знав до чого готуватись. Пам’ятаю перший раз торф’яні мені запропонував скоштувати бармен, він додав, що усі люди поділяються на таких кому з першого ковтка дуже подобається цей незвичний димний смак і ті хто абсолютно не сприймають його. І зазвичай після першої спроби це вже не змінюється ніколи. Це не так, як наприклад буле у мене з оливками – у дитинстві я їх терпіти не міг, а зараз їм з задоволенням. Що ж до торф’яного віскі – він мені тоді сподобався. Lagavullin 16 мене приємно вразим гарним балансом смаку. Аромат диму і торфу був зовсім не агресивним, але він був присутній і наддав свій цікавий присмак. Я гадаю цей віскі гарний кандидат для людей, які перший раз бажають спробувати щось з торф’яних. Вже не згадаю назви, але колись я мав нагоду скуштувати два інших торф’яних віскі і там прямо торф і мох дуже сильно відчувалися. Ще у Lagavullin я відчув якісь аромати, що викликали у мене асоціацію з медициною, якимось ліками. Схоже недарма у давнині були часи коли віскі використовували у лікуванні і продавали в аптеках. Але найбільш мене вразив трохи солонуватий післясмак, який нагадав мені море, хвилі, легкий шторм. Оцієї солонуватості я ще не відчував в інших віскі і вона мені дуже сподобалась. Підсумовуючи, можу сказати що Lagavullin 16 значно відрізняється від того, що я зазвичай купляв, але при цьому мені дуже сподобався. І це гарно коли находиш щось абсолютно нове в плані смаку і при цьому воно дійсне тобі подобається. Таким чином ти ніби розширюєш межи свого смаку. То ж подяка пану @harch за таку рекомендацію, без якої я навряд чи спробував цей напій. І я згоден, що не дарма Lagavullin називають принцом острову Айла.

2. Jameson. На полицях супермаркетів зараз дуже багато різних варіантів Jameson: це і Stout Edition, і Caskmates IPA, і Cold Brew, і деякі інші, але я хочу зупинитися на стандартному Jameson Triple Distilled Irish Whiskey. Я вважаю його відмінним варіантом у бюджетному сегменті, за трохи більш ніж 600 грн ви можете взяти півлітрову пляшку справжнього ірландського купажованого віскі. Завдяки потрійній дистиляції він має досить м’який смак, але попереджаю не треба очікувати м’якості Glenfiddich чи Chivas Regal. Все ж таки Jameson витримується у середньому 6-7 років, а не 12 – 15. У смаку цього віскі можна відчути нотки ванілі і фруктів. Його часто використовують у коктейлях. Також слід додати, що бренд Jameson має довгу історію, він був заснований у 1780 році у Дубліні, і досі вважається одним із символів гостинності Ірландії. Його дистилерія — одна з найпопулярніших туристичних локацій для поціновувачів віскі. Для мене Jameson – це такий стандартний варіант, коли хочеш взяти гарну якість не за всі кошти світу.

3. Ballantine’s. Це ще один представник бюджетного сегменту. Я хочу розповісти вам про Ballantine’s Finest, купажований віскі з рецептом який не змінювався з 1910 року, як стверджує бренд. Для мене цей віскі дуже схожий на Jameson, можливо трошки більш різкий смак, але я відчуваю ті ж самі нотки ванілі та фруктів. Він трошки дешевший за Jameson, і використовує спирти з витримкою не менш 3 років. Я вирішив додати його у список моїх рекомендацій, бо це шотландський віскі, на відміну від ірландського Jameson. Тож кожен з вас зможе скуштувати і порівняти смаки ірландського та шотландського віскі і обрати для себе найкращий. Я ж вдруге наголошу, що ці два представника віскі для мене дуже схожі за смаком та ароматом. Ще з цікавого можу розповісти про незвичну прямокутну форму пляшки. За легендами, її створили так, щоб продавці могли ховати пляшки в дипломатах за часів коли в Америці діяв «сухий закон».

На сьогодні це все. Сподіваюсь вам було цікаво.