#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Цього тижня вирішив згадати про серіали, а то щось я давненько оминав їх.

Східний палац. Події розгортаються за часів династії Чосон (ця династія правила усією територією Корейського півострова). У королівському палаці один за одним помирають спадкоємці трону, а серед придворних ширяться чутки про дух озера, який нібито забирає життя юних принців. Король довго ігнорує ці містичні чутки, але коли його останній син починає важко хворіти невідомою недугою, він привозить у палац Гу Чхона - молодого мисливця на духів, що має здібності бачити їх. Чхон доволі норовитий юнак і не має жодного бажання працювати на короля, але перед вибором смерть або допомога правителю обирає друге. До палацу також викликають Сен Ган - дочку короля від наложниці, яку в дитинстві вислали з двору. Володар довіряє їй більше, ніж Чхону, а ще вона в дитинстві нібито могла чути духів. Він призначає її помічницею мисливця. Разом ця команда намагатиметься приборкати злих духів, що прагнуть перервати королівський рід. Але це не лише фентезі про злих духів - це ще й цікаве розслідування інтриг і вбивств, що сталися багато років тому у палаці. Душі рідко лишаються на землі без причини, і ще рідше мстяться випадковим людям. Проблема в тому, що ті, хто дізнається таємницю Східного палацу, зазвичай уже ніколи не можуть покинути його живими. Дорама мені сподобалася красивим візуалом, яскравими кольорами, традиційним вбранням, східним колоритом та міфологією, сумішшю фентезі й детективу. Але, авжеж, є і свої мінуси. Для мене головний - затягнутість. Серіал дуже жваво стартує, але десь у середині темп падає, і, на мою думку, сюжет стає надто надуманим. Вважаю, що серіал тільки виграв би, якби його скоротили з восьми до п’яти серій. У підсумку раджу всім, хто скучив за красивими східними казками.

Джек Річер. Колишній майор військової поліції армії США Джек Річер знову повертається до глядачів у четвертому сезоні кримінального детективного серіалу. Він мандрує країною, не затримуючись ніде надовго, і однієї ночі в метро Філадельфії помічає жінку в напівпорожньому вагоні. Вона на межі нервового зриву, бурмоче щось собі під ніс і стискає синій пакет. З її поведінки Річер підозрює, що всередині може бути бомба і вона збирається підірвати метро. Він підходить до неї та намагається вмовити показати, що в пакеті. Жінка дістає не вибухівку, а пістолет - і стріляє собі у скроню. На перший погляд - звичайне самогубство. Але після поліцейських до Річера приїжджають федерали й намагаються з’ясувати, чи не передала вона йому щось перед смертю. А вже після їхнього візиту на Річера кілька разів нападають невідомі, підозрюючи, що жінка могла залишити йому якусь флешку. Головний герой вирішує з’ясувати, у чому тут справа, і об’єднується з братом небіжчиці. Дуже скоро вони дізнаються, що померла мала компромат на конгресмена республіканця, можливого майбутнього кандидата на пост президента Америки. Мені зав’язка сподобалася, тож, авжеж, я буду дивитися продовження. Не в останню чергу - завдяки брутальному головному персонажу у виконанні Алана Рітчсона. Цей перекачаний герой — не просто груда м’язів, а ще й людина з неабияким розумом та кмітливістю. Попри свій суворий вигляд і характер, він завжди допомагає тим, хто цього потребує, навіть собі на шкоду. Чимось нагадує героїв із 90-х.

Таємниця бункера. Науково фантастичний серіал від Apple, прем’єра якого відбулася у 2023 році, а зараз виходить уже третій (за чутками - передостанній) сезон. Ця антиутопія змальовує постапокаліптичний світ, де 10 000 людей вже кілька століть мешкають у величезному підземному бункері на 144 поверхи. Ніхто з мешканців достеменно не знає, що сталося на поверхні. Вони мають лише загальну інформацію: будь кого, хто наважиться вийти назовні, уб’є радіація. У бункері діє офіційний кодекс - правила, яких усі повинні неухильно дотримуватися. Цей «Кодекс Бункера» був залишений творцями сховища і містить подекуди доволі дивні пункти: заборону на створення або зберігання записів про минуле, заборону ставити питання про те, хто збудував бункер і навіщо, та найсуворішу заборону - виходити назовні. Остання заборона працює трохи дивно: якщо хтось хоч раз промовить, що хоче вийти назовні, таку людину виганяють із бункера назавжди. Тобто прохач таки опиняється на поверхні, але місцева радіація повинна вбити його дуже швидко. Як і належить антиутопії, у бункері існує доволі жорстка нерівність і сувора ієрархія. Мер, шериф, судова система - тобто вся еліта - живуть на верхніх поверхах, де мають кращі житлові умови, більше комфорту й доступу до ресурсів. Увесь робітничий клас мешкає на нижніх поверхах - у значно гірших умовах. До речі, одне з правил бункера забороняє будувати будь які ліфтові системи, тож якщо комусь із нижніх поверхів потрібно потрапити нагору - це справжнє фізичне випробування, враховуючи кількість поверхів. Головні герої серіалу починають ставити собі заборонені питання: що приховує Бункер, хто його побудував. А згодом узагалі починають підозрювати, що на поверхні може й не бути жодної радіації - і що все це брехня. Останнім часом я не так багато науково фантастичних серіалів бачив, тож із цікавістю слідкую за цим проєктом. До речі, інший серіал у цьому ж жанрі від Apple — «Заснування» (Foundation), знятий за творами Айзека Азімова, який перед виходом активно рекламували й пророкували йому статус стовідсоткового хіта, мені чомусь не зайшов. Я подивився перший сезон - і на цьому зупинився. Так, там були цікаві ідеї, але, на мою думку, усе надто сумбурно. З цікавості зараз перевірив рейтинг IMDb: «Таємниця бункера» - 8.1, «Заснування» - 7.6.