#киноvmist

Вітаю, спільнота.

Ловіть мою нову порцію кінорекомендацій – сподіваюся, вам сподобається.

Зловісні мерці у вогні. Напевне, у першу чергу мені сподобалося продовження «Зловісних мерців», бо воно повністю виправдало мої очікування. Жорстокий, агресивний хорор із драйвовим темпом, де більше екшену, ніж розмов - саме цього я й чекав. Це вже сьома частина легендарної франшизи жахів, що бере початок у 1981 році. Проте саме останні дві частини можна вважати її м’яким перезапуском. Найкращий індикатор того, чи сподобаються вам «Зловісні мерці у вогні», - це відповідь на питання, чи зайшла вам попередня частина «Повстання зловісних мерців», адже обидва фільми зняті у схожій стилістиці. Якщо ж ви ще не дивилися шосту частину, щиро раджу переглянути її перед «Зловісними мерцями у вогні», оскільки новий фільм є її спін-офом. Зав’язка доволі проста: чоловік Еліс, Вілл, гине в автотрощі. Вона приїжджає на його поховання, а потім разом із його родиною вирушає до їхнього будинку на щось на кшталт поминок. Батьки Вілла не люблять Еліс і, хоч спершу мовчать, у глибині душі звинувачують її в трагедії - адже він сів за кермо п’яним після їхньої сварки. На обіді також присутні брат Вілла Джозеф із дружиною, які ставляться до Еліс приязно, та бабуся, що вже давно втратила розум. Родина Прайсів має свою цікаву історію: дід Вілла та Джозефа був членом таємного ордену й сховав зброю, здатну повертати демонів у пекло. Тож не дивно, що злі духи прагнуть заволодіти цією реліквією. Саме один із них і вбив Вілла, щоб ближче підібратися до його родини. Поминальний вечір швидко перетворюється на хаос - присутні один за одним стають одержимими, і доволі швидко Еліс залишається єдиною, хто ще може боротися й вижити. Від себе додам плюс фільму за гарну відсилку до героя старих частин, Еша, з його впізнаваною бензопилою. У новій частині Еліс теж бере в руки «пилку», але вже не класичну, а інструмент, схожий на той, яким комунальники косять траву у моєму дворі. Тепер я точно дивитимуся на нього з іншими відчуттями. Ще один плюс - гарна французька пісня (Еліс за сюжетом француженка), яка кілька разів звучить у фільмі. І окрему відзначу режисерську роботу: цікаві ракурси, ефектні переходи, нестандартні прийоми зйомки. Сцена у димоході та момент, де Еліс душать на стелі, виглядають справді круто.

Агенти на мільйон. Спершу хочу попередити: попри те, що фільм офіційно позначений як комедія, я б до комедій його не відносив. За весь перегляд у мене, мабуть, лише 2-3 сцени викликали посмішку. «Агенти на мільйон» радше історія успіху – цікава, добра й мотивуюча. Моя перша асоціація - «Air Jordan», біографічна картина про засновника спортивного бренду Nike. Хоча подібних стрічок про досягнення існує чимало, просто саме її я дивився останньою. Головні герої - французи Буна Ндіє та Жеремі Меджана. На вигляд їм близько 25–30 років. Один працює у відеопрокаті, другий прибирає в аеропорту. Обох об’єднує пристрасть до баскетболу: у молодші роки вони грали на аматорському рівні, але професіоналами так і не стали. Знайомляться вони випадково - під час гри на вуличному баскетбольному майданчику. Побачивши, що Жеремі так само обожнює баскетбол, Буна пропонує заснувати спільний бізнес і спробувати себе в ролі баскетбольних агентів. У Франції баскетбол не приносить великих грошей, тож новоспечені агенти вирішують працювати з найзаможнішою баскетбольною лігою світу - NBA. Їхній план простий: знаходити талановитих гравців у себе в країні й допомагати їм отримати контракт у США. Оскільки в NBA грають найсильніші баскетболісти світу, Буна розуміє: щоб пробитися туди, потрібно працювати лише з найкращими. Але хто з перспективних гравців погодиться підписати контракт із двома новачками-аматорами, у яких навіть нормального офісу немає? Попри це, завдяки своїй шаленої наполегливості та вірі в себе, героям усе ж вдається підписати першого клієнта - молодого гравця, який подає великі надії. І от вони вже летять до США, щоб показати свого гравця на драфті - щорічному відборі новачків для NBA. Англійську вони знають на рівні «вивчаємо три місяці». У них немає жодних перевірених контактів у NBA. На що вони взагалі розраховують? І ви не повірите - але якимось дивом їх усе ж допускають до драфту. Це виглядає майже нереально: я кілька разів ловив себе на думці, що таке в житті не трапляється. Та фільм заснований на реальних подіях. Можливо, у реальності все було менш казково, але основа історії - правдива. З першої спроби у них, звісно, не все виходить. Крок за кроком, проходячи через невдачі та навіть банкрутство, вони тримаються на плаву лише завдяки грошам дружини Буна. Та попри всі труднощі, у фіналі ці двоє стають одними з найвпливовіших агентів у баскетбольному світі: через їхні руки пройшли майже всі ключові французькі гравці NBA. У реальності саме вони уклали контракт Руді Гобера на 205 мільйонів доларів. Особливо мені запам’ятався момент, коли вони йдуть на зустріч із керівником одного з клубів, щоб домовитися про багатомільйонну угоду, але не мають грошей навіть на готель. І тоді Бенуа просто на вулиці перевдягається у білу сорочку, щоб виглядати хоч трохи більш презентабельно. Тому якщо любите натхненні історії про те, як звичайні люди досягають успіху - цей фільм саме для вас. Після фільму мені стало цікаво дізнатися більше про NBA, тож маю для вас трохи цікавої інформації (Душніла, не соромся мене тут поправляти). У лізі 30 команд, і з урахуванням різних типів контрактів загальна кількість гравців коливається приблизно між 520 і 540. Щороку на драфті клуби обирають близько 60 новачків. Вони підписують перший контракт на 4 роки: два роки гарантовані, а третій і четвертий - це опції команди. Середня зарплата новачка на першому році зазвичай становить близько 5 - 6 мільйонів доларів, а найменша - приблизно 1 мільйон. Клуб може розірвати контракт, але все одно зобов’язаний виплатити гарантовану суму за перші два роки. А вже після першого контракту починаються справжні великі гроші - багатомільйонні угоди, реклама, спонсори. У NBA приходять дуже молодими: мінімальний вік - 19 років, а американські гравці повинні провести щонайменше рік після школи. Це шанс стати мільйонером у юності, але шанс щиро кажучи мізерний - конкуренція божевільна. Близько 80% гравців NBA - американці, далі йдуть канадці, а третє місце займають французи.

На цьому у мене все. Гарного та продуктивного робочого тижня. 🏄‍♂️