Трапився у фб допис, як на мене, доволі кумедний. Бо такі ідеї навряд чи з’явилися б у людини, яка працювала під керівництвом амбітної жінки, схильної до інтриг. Та й загалом, жіночі колективи - ті ще тераріуми.
Текст:

Я вважаю, що матріархат невідворотній. Планета в будь-якому випадку до цього прийде аби вижити або загине. Якщо вам здалося, що мої тези – то є чисті емоції, зараз я обґрунтую чому матріархат не просто вибір, а механізм виживання виду.

З наукового погляду, виживання людства історично залежало не від агресивного експансіонізму, як це властиво патріархальній моделі, а від соціальної згуртованості. Гіпотеза бабусі (якщо цікаво пошукайте Grandmother hypothesis) доводить, що саме жінки в менопаузі забезпечили еволюційний стрибок Homo sapiens, дозволяючи вирощувати складне потомство. Бо як ми вже розуміємо, не той генотип виживає, що максимально розпорошив свій генетичний матеріал, а той хто виростив з ембріонів наступне покоління розпорошувачів)

Матріархальна логіка базується саме на збереженні ресурсу, тоді як патріархальна – на його експлуатації. В умовах вичерпних ресурсів планети, стратегія вмілого догляду стає біологічно вигіднішою за стратегію завоювання.

Не слід також забувати, що ієрархічні структури, тобто патріархальні, схильні до створення вертикалей влади, що неминуче призводить до конфліктів та воєн. Матріархальні ж системи за своєю природою є горизонтальними та мережевими.

Тож згідно з теорією живих систем Фрітьофа Капри, сталий розвиток можливий лише за умови циклічності та регенерації – якостей, які традиційно притаманні матріархальному устрою. Натомість патріархальна лінійна логіка «ріст заради росту» – це логіка ракової пухлини, що веде до загибелі організму, а в нашому з вами випадку – планети.

Дослідження в галузі нейробіології, наприклад, праці про вплив окситоцину на прийняття рішень, показують відчутну різницю в кризовому менеджменті. Жіночий стиль лідерства частіше демонструє вищий рівень емпатії та схильність до компромісу, що критично важливо в ядерну епоху. Бо в умовах глобальних загроз (пандемії, клімат, воєнні конфлікти), де перемога однієї сторони може означати поразку всіх, матріархальна модель кооперації стає єдиним раціональним способом управління.

Можна також згадати культури, де зараз домінує матріархальний уклад, наприклад, народність мосо в Китаї. У таких суспільствах практично відсутнє поняття війни як такої, а накопичення капіталу не є самоціллю.

Чоловіки, які наче вогню бояться матріархату, мають зрозуміти, що це не «патріархат навпаки», де жінки пригнічують чоловіків, а зміна самої парадигми з «влади над» на «владу для».

Я вважаю, що патріархат – доволі застаріла операційна система, яка до всіх вищезгаданих недоліків ще й заглючила та постійно намагається привести до системного видалення файлу Earth.exe. Щоб не допустити цього, планета змушена повернутися до витоків – до материнського коду.

Хто готовий не просто лайкати, а діяти разом зі мною?